Важко повірити, але ще трохи більше ста років тому навіть багато відомих фізиків сумнівалися, що атоми взагалі існують. Для одних вони були реальними частинками, а для інших — лише зручною математичною моделлю, яка допомагає описувати хімічні реакції. Науці був потрібен доказ, який уже неможливо було б заперечити.
Саме такий доказ знайшов французький фізик Жан Перрен. Він вирішив детально дослідити броунівський рух — хаотичне сіпання крихітних частинок у рідині, яке ще раніше відкрив Роберт Браун, а згодом пояснив Альберт Ейнштейн. Якщо Ейнштейн мав рацію і цей рух справді викликають удари невидимих молекул води, то це означало б, що атоми й молекули існують насправді.
Перрен годинами дивився в мікроскоп, фотографував положення крихітних частинок і буквально крок за кроком відстежував їхню випадкову подорож. Потім він порівняв свої результати з математичними розрахунками Ейнштейна. І сталося саме те, на що він сподівався: реальний рух частинок майже ідеально збігався з тим, що передбачала теорія. Випадковим такий збіг бути вже не міг.
Це означало лише одне. Невидимі молекули води справді безперервно штовхають ці частинки. Отже, атоми й молекули — не зручна вигадка вчених, а реальні об’єкти, які існують у природі.
Але Перрен пішов ще далі. Його вимірювання дозволили обчислити так зване число Авогадро — кількість молекул в одному молі речовини. Якщо ви дивилися наше попереднє відео про число Авогадро, то вже знаєте, наскільки це величезне число і чому воно таке важливе для фізики та хімії. Найдивовижніше, що значення, отримане Перреном, майже ідеально збіглося з результатами інших незалежних експериментів. Це стало ще одним надзвичайно сильним доказом того, що атоми й молекули існують насправді.
Після цього заперечувати існування атомів стало надзвичайно важко. Саме досліди Жана Перрена остаточно переконали більшість наукового світу, що атоми справді існують. За ці роботи у 1926 році він отримав Нобелівську премію. Так крихітні порошинки, які хаотично танцювали в краплі води, допомогли людству довести існування атомів і завершити одну з найбільших наукових суперечок в історії фізики.
Додаткову інформацію дивись на сторінці “Наш Всесвіт“.