Після відкриття Ганса Крістіана Ерстеда фізики зрозуміли, що електричний струм створює магнітне поле. Але французький учений Андре-Марі Ампер поставив наступне запитання: якщо кожен провідник зі струмом створює магнітне поле, то чи можуть два такі провідники взаємодіяти між собою?
Якщо кожен провідник зі струмом створює власне магнітне поле, то що станеться, коли поруч опиняться два такі провідники?
Саме це вирішив з’ясувати французький фізик Андре-Марі Ампер.
Він підвісив поруч два паралельні дроти так, щоб вони могли вільно рухатися, під’єднав їх до джерела струму й уважно спостерігав за результатом.
Ампер побачив дуже дивну річ. Коли струм в обох дротах протікав в одному напрямку, провідники починали притягуватися один до одного. Але варто було змінити напрямок струму в одному з них — і вони вже відштовхувалися.
Це було абсолютно несподівано. Адже поруч не було жодного магніту. Рухалися лише два звичайні дроти, всередині яких текли електричні струми. Ампер зрозумів: взаємодіють не самі провідники.
Кожен електричний струм створює навколо себе магнітне поле, і саме це поле діє на інший провідник зі струмом. Саме тому дроти починають притягуватися або відштовхуватися.
Цей дослід став ще одним переконливим доказом того, що електрика й магнетизм нерозривно пов’язані між собою.
Після багатьох експериментів Ампер сформулював закони, які дозволили точно обчислювати силу взаємодії між провідниками зі струмом.
Так народилася нова галузь фізики — електродинаміка, що вивчає взаємодію електричних зарядів під час їхнього руху.
Вперше стало зрозуміло, що електричний струм може не лише створювати магнітне поле, а й керувати рухом інших провідників.
Саме відкриття Ампера стали фундаментом для майбутніх робіт Майкла Фарадея та Джеймса Клерка Максвелла.
А на честь французького вченого одну з основних одиниць Міжнародної системи одиниць назвали ампером — одиницею сили електричного струму.
Додаткову інформацію дивись на сторінці “Світ електрики“.