Як передбачити, який струм потече через електричне коло? ⚡ Саме на це запитання понад 200 років тому відповів німецький фізик Георг Ом. Його відкриття стало одним із найважливіших законів електротехніки й досі використовується під час створення будь-яких електричних та електронних пристроїв — від звичайної лампочки до сучасних комп’ютерів і космічних апаратів.
На початку XIX століття людство вже вміло отримувати електричний струм. Батарея Вольти могла живити електричні ланцюги, відкриття Ерстеда й Ампера показали зв’язок електрики з магнетизмом, а Фарадей навчився перетворювати механічну енергію на електричну. Але інженери зіткнулися з дуже практичною проблемою.
Чому одна й та сама батарея змушує маленьку лампочку світити яскраво, а потужний двигун від неї не працює? Потрібен був закон, який дозволив би робити технічні розрахунки електричних з’єднань.
Саме цим зайнявся німецький фізик Георг Ом.
Він проводив сотні дослідів із провідниками різної довжини, товщини та матеріалу. Подавав на них різну напругу й уважно вимірював силу струму. Поступово стало зрозуміло, що між цими величинами існує певна закономірність.
Чим більшою є напруга, тим сильніше вона «проштовхує» електричні заряди, а отже, струм збільшується. Але якщо провідник сильніше перешкоджає руху зарядів, тобто має більший опір, струм, навпаки, зменшується. Цей зв’язок сьогодні відомий як закон Ома, саме він став фундаментом усієї сучасної електротехніки.
Завдяки йому інженери вперше отримали можливість не діяти навмання, а точно розраховувати електричні кола. Скільки струму потече через дріт? Який опір потрібен? Яку напругу має створити джерело живлення? На всі ці запитання тепер можна було відповісти ще до того, як побудувати пристрій.
Сьогодні закон Ома використовують усюди: від найпростішого ліхтарика до електромобілів, електростанцій і космічних апаратів. Майже кожен електронний пристрій, який нас оточує, був спроєктований із використанням саме цієї закономірності.
Додаткову інформацію дивись на сторінці “Світ електрики“.