А чи знаєте ви, що наше тіло щохвилини бомбардують десятки, сотні, а то і тисячі невидимих куль, які називаються радіацією?
Наш світ складається з атомів — крихітних частинок, з яких побудоване все навколо. Більшість із них, як доброчинні громадяни поводять себе спокійно й пристойно. Але є невелика група «бешкетників», так званих радіоактивних елементів, яким не сидиться на одному місці. Такі атоми, наче стиснута пружина, яка рано чи пізно «вистрілює» іонізуючим випромінюванням, яке рухається з величезною швидкістю, руйнуючи на своєму шляху клітини живих організмів. Це і є радіація — тиха, невидима сила, яка не подає жодного сигналу небезпеки.
І ось тут починається найнебезпечніше. Усередині організму ця невидима атака руйнує молекули. Вона б’є по ДНК — по самій «інструкції життя». І поки ти нічого не відчуваєш, у клітинах уже починається хаос.
Якщо пошкоджень небагато — організм здатний їх полагодити. Але коли їх стає занадто багато — клітини або гинуть, або починають працювати неправильно. Першими «ламаються» ті клітини, що найшвидше оновлюються: кров, кишківник, шкіра. І тоді організм втрачає здатність відновлювати себе.
Найстрашніше — радіація не попереджає. Вона не має запаху. Не має смаку. Не викликає болю. Вона просто… тихо й непомітно вбиває життя.
Саме так сталося в перші години після аварії на ЧАЕС. Пожежники, які приїхали гасити полум’я, діяли як герої — вони бачили вогонь, але не відчували смертельної радіації. Вони стояли просто біля зруйнованого реактора, не знаючи, що навколо них — високий рівень радіації. Багато з них отримали величезні дози опромінення і вже через кілька днів чи тижнів померли від променевої хвороби.
Але існує дуже цікавий парадокс. Радіація, яка викликає рак — руйнуючи ДНК і псуючи наші клітини, здатна діяти і в протилежному напрямку, знищуючі пошкоджені клітини.