Ми вже знаємо, що кубіт не є одночасно нулем і одиницею. Це лише популярне спрощення. Але якщо це не два стани одразу, то що ж таке суперпозиція, про яку говорять фізики?
Найголовніше — суперпозиція не означає, що квантова система вже має дві різні відповіді одночасно. До вимірювання кубіт перебуває не в одному з класичних станів, а в особливому квантовому стані. Саме цей стан і називають суперпозицією.
Уявіть стрілку компаса. Вона може показувати не лише на північ чи південь, а й у будь-якому напрямку між ними. Так само й кубіт не обмежується лише двома класичними станами. Саме ця особливість і називається суперпозицією.
Але коли ми проводимо вимірювання, усе змінюється. Квантова система більше не поводиться як стрілка, що може дивитися в будь-який бік. Ми отримуємо лише один звичайний результат — 0 або 1.
Саме тому суперпозицію неможливо побачити безпосередньо. У момент вимірювання вона зникає, і ми завжди отримуємо лише один із двох можливих результатів.
Тоді навіщо взагалі потрібна суперпозиція?
Річ у тім, що Саме вона дозволяє квантовому комп’ютеру виконувати обчислення, використовуючи квантові стани, яких не існує у звичайній електроніці. Завдяки цьому фізики змогли створити алгоритми, що працюють зовсім інакше, ніж алгоритми звичайних комп’ютерів.
Але важливо розуміти: сама по собі суперпозиція ще не робить квантовий комп’ютер революційним. Це лише одна з необхідних складових його роботи.
Справжня сила з’являється тоді, коли багато кубітів починають працювати разом. Між ними виникає дивовижний квантовий зв’язок, аналогів якому немає у звичайному світі.
Саме цей зв’язок і відкриває справжні можливості квантових комп’ютерів.
Додаткову інформацію дивись на сторінці “Наш Всесвіт“.