Азот — сьомий елемент періодичної таблиці. У його атомі 7 протонів і зазвичай 7 нейтронів у ядрі, а навколо рухаються 7 електронів: два на першому рівні й п’ять на другому. Саме ці п’ять електронів на зовнішній оболонці визначають його хімічну поведінку.
Азот — це безбарвний, без запаху газ, який становить приблизно 78% повітря, яким ми дихаємо. І це не випадково. У ранній атмосфері Землі легкі гази, такі, як водень і гелій, поступово втекли в космос, а важчий азот залишився. До того ж він дуже “ледачий” у хімії: молекула N₂ має надзвичайно міцний зв’язок, тому майже не вступає в реакції і просто накопичується в атмосфері.
Цікаво, що під час дихання азот не бере участі в процесах організму. Ми вдихаємо його разом із повітрям і майже без змін видихаємо назад. Наше тіло не може напряму використовувати N₂ через той самий міцний зв’язок між атомами. Але це не означає, що він непотрібний.
Навпаки — азот виконує важливу роль. Він “розбавляє” кисень у повітрі, роблячи повітря безпечним, оскільки кисень легко реагує з багатьма елементами з виділенням великої кількості тепла. Якщо б земна атмосфера була з кисню, то тоді на Землі постійно щось би горіло та вибухало.
Людина отримує азот з їжі — він входить до складу білків, амінокислот і ДНК, без яких життя неможливе.
При високій температурі або тиску азот починає реагувати з іншими елементами, утворюючи важливі сполуки. Найвідоміша з них — аміак (NH₃), який використовують для виробництва добрив. Саме завдяки азоту рослини ростуть, адже він входить до складу білків і ДНК.
У природі азот постійно “мандрує” — це називають кругообігом азоту. Бактерії в ґрунті можуть “зв’язувати” атмосферний азот і перетворювати його на сполуки, доступні для рослин. А під час грози блискавки допомагають азоту вступати в реакції.
Отже, азот хоч і не бере прямої участі в диханні живих організмів, але створює умови для життя і є його невід’ємною частиною.