Згадуючи Марію Кюрі, ми зазвичАй уявляємо… лабораторію, пробірки, складні досліди й нескінченні години важкої праці. Здається, що все її життя належало науці.
Та, втім, вдома на неї чекала зовсім інша роль — роль мами.
Після народження другої дОньки, Єви, турбот стало ще більше. І хоча наукові відкриття вимагали майже всіх сил, Марія ніколи не хотіла, щоб її діти росли без любові, цікавості до світу й радості пізнання. Вона була переконана: справжня освіта починається з уміння думати.
Вважаючи, що традиційна школа надто багато змушує запам’ятовувати і надто мало вчить мислити, Марія відмовилася від звичайної освіти для донечок, створивши разом із кількома друзями-науковцями невеличку школу лише для своїх дітей.
Це було щось неймовірне.
Фізику викладав один із найкращих учених Франції. Математику — знаний професор університету. Хімію, природознавство, мистецтво, іноземні мови — кожен предмет вели люди, які не просто знали свою справу, а були серед найкращих фахівців свого часу. Уроки часто проходили не за партами. Діти ставили досліди, спостерігали природу, відвідували музеї, навчалися працювати руками… Саме у такий спосіб вони вчилися міркувати і шукати відповіді.
Марія не прагнула зробити зі своїх доньок геніїв. Вона хотіла, щоб вони виросли чесними, допитливими й вільними людьми. Вона ніколи не змушувала дітей любити фізику лише тому, що сама присвятила їй життя.
Та маленька Ірен дедалі частіше затримувалася в лабораторії. Їй було цікаво спостерігати, як народжуються відкриття. Вона бачила, з якою наполегливістю працюють її батьки, і поступово сама почала цікавитися наукою. Згодом це захоплення стане справою її життя.
Втім, молодшу дОньку більше приваблювали література, мистецтво, музика (до речі, вона чудово грала на фортепіано). Тому Єва успішно опанувала професії письменниці та журналістки.
Марія однаково пишалася дОньками. Вона ніколи не порівнювала їх і не вимагала, щоб кожна обов’язково повторила її шлях.
Напевно, саме в цьому й полягав один із найбільших талантів Марії Кюрі, яка вміла не лише відкривати нові явища природи, а й бачити неповторність кожної людини.
Здавалося, після багатьох труднощів родина нарешті знайшла своє тихе щастя. Попереду були новІ відкриття, дорослішання дітей і ще багато спільних років.
Але доля вже готувала випробування, яке назавжди змінить життя всієї родини.