Гелій — один із тих елементів, які не можна просто «виробити» на заводі. Його не синтезують, як багато інших речовин. Він з’являється природним шляхом — і дуже повільно. Тож, де беруть гелій?
Глибоко під землею, у надрах планети, постійно відбувається радіоактивний розпад важких елементів — передусім урану та торію. Під час цього процесу утворюються крихітні частинки — альфа-частинки, які насправді і є ядрами атомів гелію. З часом вони «захоплюють» електрони і перетворюються на повноцінні атоми гелію.
Ці атоми дуже маленькі й легкі, тому вони поступово просочуються крізь гірські породи. Частина з них просто зникає, піднімаючись до поверхні і зрештою тікаючи в космос. Але іноді гелій потрапляє у своєрідні підземні «пастки» — разом із природним газом, де накопичується протягом мільйонів років.
Саме ці родовища природного газу і є головним джерелом гелію для промисловості. Коли газ видобувають із землі, у ньому міститься невелика кількість гелію. Потім на спеціальних заводах його відокремлюють від інших газів, охолоджуючи суміш до дуже низьких температур. Оскільки різні гази зріджуються при різних температурах, гелій можна поступово «відсіяти» і отримати у чистому вигляді.
Як бачимо, гелій — це обмежений ресурс. Він утворюється дуже повільно, а після використання часто просто потрапляє в атмосферу і зникає у космосі. Саме тому вчені все частіше говорять про необхідність економного використання гелію.
Тому, кожна кулька з гелієм — це не просто розвага, а частинка газу, який формувався в надрах Землі мільйонами років.