Коли ми чуємо слово «гелій», зазвичай уявляємо повітряні кульки, які піднімаються в небо і роблять голос смішним 🎈
Гелій — це другий елемент у таблиці Менделєєва. Його атом дуже простий: у центрі знаходиться ядро з двох протонів і двох нейтронів, а навколо нього рухаються два електрони. І головне — ця електронна оболонка повністю заповнена. Саме тому гелій надзвичайно стабільний. Він майже не вступає в хімічні реакції, не горить і не вибухає. Через це його відносять до інертних газів — елементів, які «не люблять» взаємодіяти з іншими речовинами.
Ще одна важлива властивість гелію — він дуже легкий, легший за повітря. Саме тому кульки з гелієм злітають угору. Але на відміну від водню, гелій абсолютно безпечний — він не може спалахнути. Крім того, гелій має унікальну здатність досягати надзвичайно низьких температур. У рідкому стані це одна з найхолодніших речовин, які ми можемо отримати, тому його використовують для охолодження складної техніки.
У медицині він допомагає працювати МРТ-апаратам, де потрібні дуже низькі температури. У техніці його використовують для охолодження надпровідників. У зварюванні він захищає метал від окислення. У ракетній техніці гелій застосовують для створення тиску в паливних баках. І, звісно ж, він використовується у повітряних кулях та дирижаблях.
Цікаво, що на Землі гелій не лежить «готовим» десь у повітрі у великих кількостях. Він утворюється глибоко під землею внаслідок радіоактивного розпаду важких елементів, таких як уран і торій.
Маленькі атоми гелію поступово накопичуються в підземних пастках разом із природним газом. Саме звідти його і видобувають у промисловості. Частина гелію також постійно утворюється в атмосфері, але через свою легкість він просто «втікає» у космос.