Уявіть, що вам потрібно зважити те, чого ніхто ніколи не бачив. Саме таке майже неможливе завдання на початку ХХ століття поставив перед собою американський фізик Роберт Міллікен. Він хотів дізнатися, чи існує найменша неподільна «порція» електричного заряду.
У 1909 році Міллікен провів один із найвідоміших експериментів в історії фізики. Він розпилював у спеціальній камері крихітні краплини олії, які отримували електричний заряд. За допомогою електричного поля науковець врівноважував силу тяжіння, після чого крапля зависала в повітрі. Знаючи масу краплі та напруженість електричного поля, Міллікен міг обчислити її електричний заряд. Це було схоже на те, ніби він зважував невидиму частинку, яка знаходилась всередині краплі олії.
Після сотень вимірювань учений помітив цікаву закономірність. Заряд жодної краплі не був випадковим. Він завжди дорівнював одному й тому самому найменшому значенню або був у два, три, чотири чи більше разів більшим. Ніяких проміжних значень просто не існувало.
Так Міллікен довів, що електричний заряд існує не безперервно, а складається з найменших однакових порцій. Сьогодні ми називаємо їх елементарним зарядом — саме такий заряд має один електрон.
Цей експеримент уперше дозволив виміряти заряд електрона й показав, що навіть електрика має свою найменшу «цеглинку». Саме так людство зробило ще один крок до розуміння будови матерії.
Додаткову інформацію дивись на сторінці “Наш Всесвіт“.