На початку 1930-х років фізики вже добре знали будову атома. Вони знали, що ядро містить позитивно заряджені протони, а навколо нього рухаються електрони. Але залишалася одна велика загадка. Маса атомного ядра була значно більшою, ніж могли пояснити самі протони. Здавалося, всередині ядра приховується ще якась невідома частинка.
У 1932 році британський фізик Джеймс Чедвік вирішив перевірити цю здогадку. Він обстрілював пластинку з берилію альфа-частинками. У відповідь берилій випромінював дуже дивне випромінювання. Більшість учених вважала, що це надзвичайно потужні гамма-промені.
Але Чедвік не поспішав із висновками. Він провів серію точних експериментів і зрозумів, що відоме пояснення не працює. Це випромінювання поводилося так, ніби складалося не зі світла, а з невідомих частинок, які не мали електричного заряду.
Так було відкрито нейтрон — частинку, яка майже має масу протона, але не має електричного заряду. Саме нейтрони разом із протонами утворюють ядро атома. Нарешті стало зрозуміло, звідки береться «зайва» маса атомних ядер.
Це відкриття стало справжньою революцією. Воно пояснило існування різних ізотопів одного й того самого елемента, а згодом відкрило шлях до ядерної енергетики, ядерної медицини та, на жаль, до створення ядерної зброї.
Уже через три роки Джеймс Чедвік отримав Нобелівську премію. А ще одна невидима частинка допомогла людству зробити картину атома майже завершеною.
Додаткову інформацію дивись на сторінці “Наш Всесвіт“.