Що ховається за кодом E211 на етикетках напоїв, соусів і солодощів? Чи справді бензоат натрію небезпечний для здоров’я? Розбираємося, навіщо його додають у продукти, як він працює, де зустрічається найчастіше та чи варто його боятися. Простою мовою про одну з найпоширеніших харчових добавок.
Бензоат натрію (Е211) це консервант, який пригнічує ріст бактерій, дріжджів і плісняви, завдяки чому продукти довше залишаються придатними до споживання. Найчастіше E211 можна зустріти в солодких газованих напоях, соках, соусах, кетчупах, варенні, маринадах, кондитерських виробах та деяких напівфабрикатах.
З точки зору хімії, бензоат натрію — це натрієва сіль бензойної кислоти з формулою C₇H₅NaO₂. Особливо добре він працює в кислих продуктах.
Цікаво, що бензойна кислота зустрічається і в природі. Невеликі її кількості містяться в журавлині, брусниці, чорниці, кориці та деяких інших рослинах. Для харчової промисловості бензоат натрію зазвичай отримують промисловим шляхом. Але сам по собі факт, що речовина синтезована на заводі, ще не означає, що вона небезпечна. Набагато важливіше — її кількість і частота споживання.
У дозволених концентраціях E211 вважається безпечним і використовується в більшості країн світу. Після потрапляння в організм він досить швидко переробляється печінкою і виводиться із сечею.
Однак навколо цієї добавки існують і певні суперечки. Найбільше занепокоєння викликає її поєднання з вітаміном С. За певних умов — особливо під дією тепла та світла — можуть відбуватися реакції з утворенням невеликих кількостей бензену, який є небажаною речовиною для організму, тому виробники ретельно контролюють рецептури та умови виробництва, щоб мінімізувати такі процеси.
Крім того, деякі люди можуть мати підвищену чутливість до бензоату натрію. У таких випадках можливі індивідуальні реакції, хоча для більшості людей добавка не становить проблеми.
А як зрозуміти, скільки саме бензоату натрію міститься в продукті? Точну кількість ми зазвичай не дізнаємося, адже виробники не зобов’язані вказувати вміст кожної добавки в міліграмах. Але є просте правило: усі інгредієнти на етикетці розташовують у порядку зменшення їхньої кількості. Якщо E211 стоїть наприкінці списку, його там зовсім небагато. Якщо ближче до початку — концентрація вища.
Тому найпростіше правило для звичайної людини залишається незмінним: чим менше ультраоброблених продуктів у раціоні та чим простіший їхній склад, тим краще. Адже проблема зазвичай не в одній конкретній добавці, а в тому, що ми можемо отримувати десятки різних добавок одночасно з багатьох продуктів протягом дня.
Більше інформації дивись на сторінці “Харчова хімія“.