🍺 Чому міцність пива 4–8% алкоголю, а не 40%, як у горілці?

Ви ніколи не замислювались, чому міцність пива всього 4-5% алкоголю, а не, скажімо 10-12, як у вині, або 40, як у горілці? І що насправді визначає міцність пива?

Звідки в пиві береться спирт

Почнемо з головного: спирт у звичайному пиві утворюється під час бродіння. А отже, його кількість насамперед залежить від того, скільки доступних цукрів дріжджі можуть перетворити на етанол. Спрощена реакція має наступний вид:

C₆H₁₂O₆ → 2C₂H₅OH + 2CO₂

Подивімося тепер на неї не за кількістю молекул, а за масою. Молярна маса глюкози становить 180 г/моль, а двох молів етанолу — 92 г. Отже, зі 180 г глюкози теоретично можна отримати 92 г етанолу. А зі 100 г глюкози:

100 × 92 / 180 ≈ 51 г етанолу.

міцність пива

Як бачимо, навіть в ідеальному випадку 100 г глюкози не можуть перетворитися на 100 г спирту. За сумарним рівнянням зі 180 г глюкози утворюються 92 г етанолу та 88 г CO₂. Вуглекислий газ значною мірою залишає рідину, а в реальному бродінні частина субстрату використовується також для росту дріжджових клітин та утворення інших речовин.

Але це зовсім не означає, якщо зі 100 г глюкози теоретично виходить близько 51 г етанолу, то ми отримаємо напій міцністю 51%. Цукор у пивоварінні не лежить окремо — він розчинений у значно більшій кількості води. А відсоток алкоголю в напої показує, яку частку кінцевого об’єму рідини становить етанол.

До того ж пивовар починає не з чистої глюкози. Після затирання солоду отримують сусло — воду, в якій розчинені цукри та багато інших речовин із солоду. Серед вуглеводів там є глюкоза, мальтоза, мальтотріоза, а також більші декстрини, які звичайні пивні дріжджі переважно не зброджують. Тому для майбутньої міцності важливо не просто, скільки речовин розчинено в суслі, а скільки серед них саме зброджуваних цукрів.

Сусло

Уявімо два сусла. У першому доступних дріжджам цукрів відносно мало — після бродіння утвориться небагато етанолу, і ми отримаємо легше пиво. У другому сусло містить більше зброджуваних цукрів. Дріжджі мають більше «палива», тому потенційно можуть утворити більше спирту.

Але тут з’являється другий фактор — самі дріжджі. Різні штами відрізняються тим, які цукри вони здатні використовувати, наскільки повно зброджують сусло та яку концентрацію етанолу витримують. Тому два різні штами дріжджів навіть в однаковому суслі можуть дати дещо різний результат. І справа не лише в міцності, а й у кількості залишкових цукрів та смаковому профілі напою.

Атенюація

Звідси виникає важливе для пивоваріння поняття — ступінь зброджування, або атенюація. Воно характеризує, наскільки під час бродіння зменшився вміст розчинених речовин, насамперед унаслідок використання дріжджами зброджуваних цукрів. Якщо зброджування глибше, за інших однакових умов залишиться менше доступних цукрів і утвориться більше алкоголю. Якщо менш повне — спирту буде менше, а незброджених речовин залишиться більше.

Саме тому пивовар може вимірювати густину сусла до бродіння і після нього. До бродіння розчинені цукри помітно підвищують густину сусла. Потім дріжджі споживають ці цукри, CO₂ переважно залишає рідину, а в ній накопичується етанол, густина якого нижча за густину води. У результаті густина падає.

Порівнюючи початкову й кінцеву густину, можна оцінити, наскільки далеко зайшло бродіння і скільки приблизно алкоголю утворилося. Саме тому пивовару не потрібно безпосередньо «ловити» кожну молекулу етанолу. Зміна густини дає дуже зручний спосіб простежити за перетворенням сусла. А початкова густина ще до бродіння багато говорить про потенційну міцність майбутнього пива.

Фактори, що визначають міцність пива

Фактори, що визначають міцність пива

Отже, міцність пива визначає не один фактор, а ціла комбінація:

склад сусла → кількість зброджуваних цукрів → властивості дріжджів → ступінь зброджування → вміст алкоголю.

Тому багато звичних сортів пива мають приблизно 4–8% алкоголю за об’ємом. Але важливо розуміти: це не якась абсолютна фізична чи біологічна межа пивоваріння. Існують міцні сорти пива з понад 10% алкоголю. За відповідного складу сусла, технології та використання витривалих штамів дріжджів можна отримати й ще вищу міцність.

Проте що більше утворюється етанолу, то складнішими стають умови для самих дріжджів. Етанол порушує нормальну роботу клітинних мембран і білків та створює для клітини сильний стрес. У певний момент дріжджі починають працювати дедалі повільніше, а потім бродіння може практично припинитися. І навіть якщо в рідині ще залишився цукор, дріжджі вже не обов’язково зможуть його використати.

Причому величезна початкова кількість цукру проблему не вирішує. Надто концентроване сусло саме по собі створює для дріжджових клітин осмотичний стрес. Тому не можна просто насипати в сусло величезну кількість цукру й сказати дріжджам: «А тепер зробіть нам 40% алкоголю». Звичайним алкогольним бродінням отримати таку концентрацію етанолу практично неможливо.

Як роблять віскі, горілку, коньяк

І тут виникає наступне цікаве питання. Якщо дріжджі мають природні обмеження, а звичайне бродіння не дає нам напою міцністю 40%, то звідки беруться горілка, віскі, коньяк та інші міцні алкогольні напої? Адже на пляшці ми легко можемо побачити 40% алкоголю, а іноді й значно більше. Очевидно, одного бродіння тут недостатньо.

Виробництво віскі, наприклад, на перших етапах справді має багато спільного з пивоварінням: зерно, вода, ферменти, цукри, дріжджі, бродіння. Після цього отримують рідину з відносно невисокою концентрацією етанолу. Але в пляшці готового віскі — близько 40% алкоголю або більше. Як так виходить?

Річ у тім, що між бродінням і пляшкою відбувається ще один надзвичайно важливий технологічний процес. Він дозволяє не змушувати дріжджі виробляти дедалі більше спирту, а збільшити концентрацію етанолу, який вони вже утворили. Саме так із відносно слабкої перебродженої рідини можна отримати значно міцніший продукт.

Більше інформації дивись на сторінці “ХАРЧОВА ХІМІЯ“.

Прокрутка до верху