Оксиди нітрогену N₂O, NO і NO₂ складаються лише з Нітрогену та Оксигену, але мають зовсім різні властивості. Чому N₂O — «звеселяючий газ», NO — важлива сигнальна молекула організму, а NO₂ — бурий токсичний газ? Розбираємося, як один атом змінює електронну будову та властивості молекули.
- N₂O — нітроген(I) оксид
- NO — нітроген(II) оксид
- NO₂ — нітроген(IV) оксид
Як бачимо, склад цих речовин відрізняється лише зайвим атомом оксигену або нітрогену. Але N₂O — безбарвний «звеселяючий газ», NO — теж безбарвний газ і водночас важлива сигнальна молекула нашого організму, а NO₂ — бурий токсичний газ, небезпечний для дихальної системи.
Як один атом може настільки сильно змінити властивості речовини? І чому Нітроген та Оксиген узагалі можуть утворювати настільки різни оксиди?
1. Це не NO плюс ще один атом
Спочатку зробимо важливе уточнення. Не варто уявляти, що до готової молекули NO ми просто додаємо атом Нітрогену й отримуємо N₂O, а якщо додамо атом Оксигену — утвориться NO₂.
Ми лише порівнюємо склад молекул.
N₂O, NO та NO₂ — три самостійні хімічні сполуки з різною будовою та різним розподілом електронів. Зміна кількості навіть одного атома означає іншу кількість електронів, інше розташування атомів та іншу систему молекулярних орбіталей.
А отже, змінюються і властивості речовини.
2. Почнемо з NO — молекули з неспареним електроном
Молекула нітроген(II) оксиду складається лише з двох атомів:
N–O
Нітроген має 5 валентних електронів, Оксиген — 6. Разом отримуємо:
5 + 6 = 11 валентних електронів.
Число непарне, тому всі електрони неможливо розмістити парами. У молекулі NO залишається один неспарений електрон.
Через це NO є радикалом і має парамагнітні властивості. Але це не означає, що молекула миттєво руйнується. NO цілком може існувати й брати участь у хімічних і біологічних процесах.
3. Чому NO безбарвний?
Щоб речовина мала помітний для нас колір, вона повинна поглинати певні ділянки видимого світла.
У молекулі NO відбуваються електронні переходи, але за звичайних умов вони не спричиняють такого поглинання видимого світла, яке надало б газу помітного забарвлення. Тому NO для наших очей безбарвний.
Але варто йому потрапити в повітря — і ситуація швидко змінюється:
2NO + O₂ → 2NO₂
Утворюється бурий газ NO₂.
4. Ще один Оксиген — і маємо NO₂
Молекула NO₂ містить три атоми й має кутову будову:
O–N–O
Порахуємо валентні електрони:
5 + 6 + 6 = 17.
Це знову непарне число. Отже, NO₂, як і NO, має неспарений електрон і також є радикалом.
І тут дуже важливий момент: і NO, і NO₂ мають неспарений електрон, але NO безбарвний, а NO₂ бурий. Отже, сам факт наявності неспареного електрона ще не пояснює колір.
Другий атом Оксигену суттєво перебудовує електронну систему молекули. Змінюються молекулярні орбіталі та енергії електронних переходів — а разом із ними змінюється і взаємодія молекули зі світлом.
5. Чому NO₂ бурий?
NO₂ поглинає світло в широкій ділянці видимого спектра, особливо суттєво — в синьо-фіолетовій області.
Тому після проходження світла крізь NO₂ його спектральний склад змінюється: частина короткохвильового світла поглинається, а до наших очей доходить світло, у якому відносно сильніше представлені жовті, оранжеві та червоно-коричневі складові.
Саме тому NO₂ ми бачимо як характерний буро-коричневий газ.
Отже, колір виникає не тому, що додатковий атом Оксигену сам по собі «має колір». Він змінює електронну структуру всієї молекули, а разом із нею — характер поглинання світла.
6. А якщо збільшити кількість Нітрогену?
Тепер для порівняння змінимо формулу в іншому напрямку:
NO → N₂O
Молекула N₂O містить два атоми Нітрогену й один атом Оксигену та має лінійну будову:
N–N–O
Порахуємо валентні електрони:
5 + 5 + 6 = 16.
Це парне число. Але парна кількість електронів сама по собі ще не означає, що всі вони обов’язково спарені. Наприклад, молекула O₂ має парну кількість електронів, але в її основному стані є неспарені електрони.
У N₂O в основному електронному стані всі електрони спарені. Тому, на відміну від NO та NO₂, молекула N₂O не є радикалом.
І знову маємо зовсім іншу електронну систему — а отже, й інші властивості.
7. Чому утворюється то N₂O, то NO, то NO₂?
Але тепер виникає інше запитання. Чому Нітроген і Оксиген узагалі утворюють різні оксиди? Чому в одному випадку маємо NO, в іншому — NO₂, а в третьому — N₂O?
Атоми нічого не «вибирають». Який продукт утвориться, залежить від вихідних речовин, температури, концентрації реагентів та механізму конкретної реакції.
Наприклад, молекули N₂ і O₂ за звичайної температури реагують надзвичайно повільно. Одна з головних причин — дуже міцний потрійний зв’язок N≡N, для розриву якого потрібна значна енергія.
Але за високої температури, наприклад у зоні горіння в двигуні або в каналі блискавки, стає можливим утворення NO:
N₂ + O₂ ⇄ 2NO
Після охолодження NO може реагувати з киснем повітря:
2NO + O₂ → 2NO₂
Тому в багатьох високотемпературних процесах фактично спостерігаємо послідовність:
N₂ → NO → NO₂
NO₂ тут не обов’язково виникає безпосередньо з N₂ та O₂. Спочатку за високої температури утворюється NO, а потім він окиснюється до NO₂.
8. А звідки береться N₂O?
З N₂O історія інша. Його не варто уявляти просто як ще один продукт прямого сполучення молекулярних N₂ та O₂.
Значна кількість N₂O утворюється в природі внаслідок діяльності мікроорганізмів під час перетворень сполук Нітрогену в ґрунтах і воді.
У хімії N₂O можна одержати, наприклад, під час контрольованого термічного розкладу амоній нітрату:
NH₄NO₃ → N₂O + 2H₂O
Отже, N₂O, NO і NO₂ можуть утворюватися різними шляхами. Вирішальне значення має не просто те, які хімічні елементи беруть участь у процесі, а з яких речовин починається реакція і за яких умов вона відбувається.
9. Три оксиди — три зовсім різні дії
N₂O, традиційна назва якого — закис азоту, широко відомий як «звеселяючий газ». Він діє на центральну нервову систему й має знеболювальні та анестетичні властивості, тому застосовується в медицині.
NO поводиться зовсім інакше. Наш організм сам синтезує його з амінокислоти L-аргініну за участю ферментів NO-синтаз. NO працює як сигнальна молекула: зокрема, сприяє розслабленню гладеньких м’язів стінок кровоносних судин. Судини розширюються, тому NO бере участь у регуляції судинного тонусу й артеріального тиску.
А NO₂ — токсичний газ. Потрапляючи в дихальні шляхи, він бере участь в окиснювальних та інших хімічних процесах, здатних пошкоджувати клітини. Підвищені концентрації NO₂ подразнюють дихальні шляхи, можуть погіршувати функцію легень і становлять небезпеку для здоров’я.
Ті самі два хімічні елементи — але зовсім різна дія.
10. NO₂ може навіть змінювати колір із температурою
Є в NO₂ ще одна цікава особливість. Його молекули можуть об’єднуватися попарно:
2NO₂ ⇄ N₂O₄
Бурий NO₂ перетворюється на практично безбарвний N₂O₄. При зниженні температури рівновага зміщується в бік N₂O₄, а при підвищенні — в бік NO₂. Тому газова суміш при нагріванні стає бурішою, а при охолодженні — світлішою.
Причина знову пов’язана з електронами. Дві молекули-радикали NO₂ можуть об’єднатися, і в утвореному N₂O₄ неспарених електронів уже немає.
Один атом — три зовсім різні історії
Як бачимо, різні оксиди виникають різними шляхами і за різних умов. NO може утворюватися за високої температури з N₂ та O₂, потім окиснюватися до NO₂, тоді як N₂O часто виникає в зовсім інших хімічних і біологічних процесах.
Тому «ще один атом» — це не просто ще одна кулька в моделі молекули. Це інша електронна система, інша будова й фактично інша хімічна історія.
Ось чому N₂O, NO і NO₂ складаються з тих самих двох хімічних елементів — але є зовсім різними речовинами.