Що таке оксигеновмісні кислоти та як їх розпізнати за хімічною формулою? Розглянемо склад і будову H₂SO₄, HNO₃, H₃PO₄ та інших кислот. Дізнаємося, яку роль відіграє Оксиген, чому один елемент може утворювати різні кислоти та як кислотні оксиди пов’язані з кислотами.
Оксигеновмісні кислоти — це кислоти, до складу яких входять атоми Оксигену.
Більшість поширених неорганічних оксигеновмісних кислот містять три хімічні елементи: Гідроген, Оксиген і ще один елемент, який часто називають центральним. Наприклад, сульфатна кислота H₂SO₄ містить Гідроген, Сульфур та Оксиген. Нітратна кислота HNO₃ складається з Гідрогену, Нітрогену й Оксигену, а ортофосфатна H₃PO₄ — з Гідрогену, Фосфору й Оксигену.
Найпоширеніші оксигеновмісні кислоти

Наведемо приклади найпоширеніших оксигеновмісних кислот. Сульфатна кислота H₂SO₄, сульфітна — H₂SO₃, нітратна — HNO₃, нітритна — HNO₂, карбонатна — H₂CO₃, ортофосфатна — H₃PO₄. До цієї групи також належать хлоратна кислота HClO₃, перхлоратна HClO₄ та силікатна кислота, яку в шкільному курсі часто записують формулою H₂SiO₃.
Будова оксигеновмісних кислот

Декілька слів, як побудовані молекули оксигеновмісних кислот. У багатьох із них центральний атом сполучений з атомами Оксигену, а один або кілька атомів Гідрогену входять до складу гідроксильних груп —OH. Наприклад, будову нітратної кислоти HNO₃ можна схематично представити як HO—NO₂, а сульфатної H₂SO₄ — як HO—S(=O)₂—OH. Такі записи допомагають побачити, що кислотні атоми Гідрогену сполучені з Оксигеном, а не безпосередньо із центральним атомом.
Саме зв’язок O—H має особливе значення для кислотних властивостей цих речовин. Оксиген сильніше притягує спільні електрони, ніж Гідроген, тому електронна густина в цьому зв’язку розподілена нерівномірно. Атом Гідрогену набуває часткового позитивного заряду, а атом Оксигену — часткового негативного. Це одна з причин, чому під час взаємодії з водою молекула кислоти може передавати протон H⁺ молекулі води.
Нітратна кислота

Наприклад, нітратна кислота у водному розчині практично повністю передає протон молекулам води:
HNO₃ + H₂O → H₃O⁺ + NO₃⁻
Утворюються йони гідроксонію H₃O⁺ та нітрат-іони NO₃⁻. Саме збільшення концентрації йонів гідроксонію зумовлює кислотне середовище водного розчину. Водночас не всі оксигеновмісні кислоти передають протони однаково легко. Для деяких із них цей процес відбувається лише частково, про що ми вже розповідали в одному з попередніх відео.
Від чого залежить сила кислоти

А чи означає більша кількість атомів Оксигену, що кислота обов’язково сильніша? Ні, такого універсального правила немає. Сила кислоти залежить від її молекулярної будови, характеру хімічних зв’язків і стабільності частинки, яка утворюється після відщеплення протона. Однак для деяких споріднених оксигеновмісних кислот справді спостерігається певна закономірність. Наприклад, HNO₃ значно сильніша за HNO₂, а HClO₄ — за HClO₃.
Пояснення полягає не просто в кількості атомів Оксигену. Додаткові атоми Оксигену можуть змінювати розподіл електронної густини в молекулі та сприяти стабілізації відповідного кислотного залишку. Чим сприятливіше утворення такого залишку, тим легше за певних умов кислота передає протон. Проте порівнювати кислоти лише за їхніми формулами, не враховуючи будову, неправильно. Детально силу кислот ми розглянемо в окремому випуску.
Ангідриди кислот

Існує ще одна важлива особливість оксигеновмісних кислот. Багато з них пов’язані за складом із кислотними оксидами, які іноді називають ангідридами кислот. Наприклад, сульфур(VI) оксид SO₃ під час взаємодії з водою утворює сульфатну кислоту:
SO₃ + H₂O → H₂SO₄
А нітроген(V) оксид N₂O₅ реагує з водою з утворенням нітратної кислоти:
N₂O₅ + H₂O → 2HNO₃
Подібним чином карбон(IV) оксид CO₂ у воді встановлює рівновагу з карбонатною кислотою:
CO₂ + H₂O ⇌ H₂CO₃
Подвійна стрілка тут особливо важлива. Вона означає, що реакція оборотна, а у звичайному водному розчині лише невелика частина розчиненого CO₂ перебуває у формі молекул H₂CO₃. Тому неправильно уявляти, що весь вуглекислий газ після розчинення повністю перетворюється на карбонатну кислоту.

Водночас не всі кислотні оксиди безпосередньо реагують із водою за звичайних умов. Наприклад, силіцій(IV) оксид SiO₂ не утворює силікатну кислоту простим додаванням води. Отже, зв’язок між кислотними оксидами та оксигеновмісними кислотами корисний для розуміння їхнього складу, але його не можна перетворювати на безумовне правило для всіх речовин.
Органічні оксигеновмісні кислоти

Оксигеновмісні кислоти трапляються не лише серед неорганічних сполук. До них належать і деякі органічні кислоти. Наприклад, оцтова кислота CH₃COOH містить карбоксильну групу —COOH, у якій атом Гідрогену може передаватися іншій частинці у вигляді протона. Молочна кислота C₃H₆O₃ та лимонна кислота C₆H₈O₇ також містять Оксиген. Однак органічні кислоти мають свої особливості будови та класифікації, які вивчають окремо.

Таким чином, головна ознака оксигеновмісних кислот — наявність Оксигену в їхньому складі. Але для розуміння властивостей кислоти важливо знати не лише кількість атомів кожного елемента, а й те, як ці атоми сполучені між собою. Саме будова визначає, які атоми Гідрогену можуть відщеплюватися у вигляді протонів і наскільки легко це відбувається.
Додаткову інформацію дивись на сторінці “Шкільна хімія“.