🧪 Безоксигенові кислоти. Склад, будова та властивості (8 клас)

Що таке безоксигенові кислоти та як їх розпізнати за формулою? Розглянемо склад і будову HCl, HF, HBr, HI та H₂S. З’ясуємо, чому кислоти можуть не містити Оксигену, чим відрізняються сильні та слабкі кислоти і чому фторидна кислота, попри свою слабкість, надзвичайно небезпечна.

Безоксигенові кислоти — це кислоти, до складу яких не входить Оксиген. У шкільному курсі до цієї групи зазвичай відносять водні розчини деяких бінарних сполук Гідрогену з неметалічними елементами. Бінарними називають сполуки, утворені атомами двох хімічних елементів. Наприклад, HCl містить Гідроген і Хлор, HF — Гідроген і Флуор, а H₂S — Гідроген і Сульфур.

Найпоширеніші безоксигенові кислоти

Найпоширеніші безоксигенові кислоти

Наведемо приклади найпоширеніших безоксигенових кислот. Водний розчин HCl називають хлоридною, або соляною, кислотою. Розчин HBr — бромідною, HI — йодидною, HF — фторидною, або плавиковою, кислотою. Водний розчин H₂S називають сульфідною, або сірководневою, кислотою. До безоксигенових кислот також належить водний розчин HCN — ціанідна, або синильна, кислота. На відміну від попередніх прикладів, HCN містить уже три хімічні елементи: Гідроген, Карбон і Нітроген.

HCl

чому HCl проводить струм

Тут потрібно звернути увагу на важливу відмінність між самою речовиною та її водним розчином. Наприклад, хлороводень HCl за звичайних умов — безбарвний газ. Коли він розчиняється у воді, утворюється розчин, який ми називаємо хлоридною кислотою. Саме у воді хлороводень практично повністю передає протони молекулам води, утворюючи йони гідроксонію H₃O⁺ та хлорид-іони Cl⁻.

Цей процес записують рівнянням:

HCl + H₂O → H₃O⁺ + Cl⁻

HCl + H₂O → H₃O⁺ + Cl⁻

Утворення йонів гідроксонію пояснює кислотне середовище розчину. Тому важливо розуміти: формула HCl може позначати молекулу хлороводню, але у водному розчині хлоридної кислоти більшість частинок розчиненої речовини існує не у вигляді окремих молекул HCl, а у вигляді йонів. Саме тому хлоридна кислота добре проводить електричний струм.

Але чому хлороводень може передавати протон, хоча в його молекулі немає Оксигену? Причина полягає в характері хімічного зв’язку між Гідрогеном і Хлором. Хлор має більшу електронегативність, ніж Гідроген, тому сильніше притягує спільну електронну пару. Унаслідок цього зв’язок H—Cl є полярним: атом Гідрогену має частковий позитивний заряд, а атом Хлору — частковий негативний.

Коли молекула HCl потрапляє у воду, вона взаємодіє з полярними молекулами води. Вода може прийняти протон від HCl, а утворені йони стабілізуються завдяки взаємодії з молекулами розчинника. Отже, для прояву кислотних властивостей наявність Оксигену в самій кислоті не є обов’язковою. Важливо, чи здатна її частинка передавати протон іншій частинці.

Подібну будову мають молекули інших гідрогенгалогенідів — HF, HBr та HI. Усі вони складаються з атома Гідрогену, сполученого з атомом галогену. Проте їхні кислотні властивості у водних розчинах істотно відрізняються. HCl, HBr та HI належать до сильних кислот, тоді як HF є слабкою кислотою.

HF

HF

На перший погляд це здається дивним. Адже Флуор має найбільшу електронегативність серед усіх хімічних елементів, тому зв’язок H—F дуже полярний. Чому ж фторидна кислота слабша за хлоридну? Справа в тому, що полярність зв’язку — лише один із чинників, які визначають кислотні властивості. Не менш важливими є міцність зв’язку, енергетичні зміни під час реакції та стабілізація утворених йонів.

Зв’язок H—F значно міцніший за зв’язки H—Cl, H—Br та H—I. Тому передавання протона від HF молекулі води відбувається меншою мірою. Для спрощеного опису цього процесу використовують рівняння:

HF + H₂O ⇌ H₃O⁺ + F⁻

Подвійна стрілка показує, що в розчині встановлюється хімічна рівновага. Значна частина розчиненого HF залишається в молекулярній формі, хоча в реальному розчині можуть утворюватися й складніші частинки, зокрема HF₂⁻. Отже, фторидна кислота є слабкою не тому, що вона не здатна віддавати протони, а тому, що за звичайних умов у воді цей процес не відбувається практично повністю.

Кислотна сила безоксигенових кислот

Кислотна сила безоксигенових кислот

Для водних розчинів гідрогенгалогенідів загальна тенденція така: кислотна сила зростає в ряду HF, HCl, HBr, HI. Це пов’язано, зокрема, зі зменшенням міцності зв’язку Гідрогену з галогеном під час переходу від Флуору до Йоду. Проте HCl, HBr та HI у воді вже практично повністю передають протони молекулам води, тому для точного порівняння їхньої власної кислотної сили потрібні інші умови або розчинники.

H₂S

H₂S

Інший важливий приклад безоксигенової кислоти — сірководнева, або сульфідна, кислота. Її утворює розчинення сірководню H₂S у воді. Молекула H₂S містить два атоми Гідрогену, сполучені з атомом Сульфуру. На відміну від HCl, вона може послідовно передавати два протони, хоча обидва процеси у воді відбуваються лише частково.

Перший ступінь дисоціації можна записати так:

H₂S + H₂O ⇌ H₃O⁺ + HS⁻

Утворюються гідросульфід-іони HS⁻. На другому ступені вони можуть передавати ще один протон:

HS⁻ + H₂O ⇌ H₃O⁺ + S²⁻

H₂S перший ступінь дисоціації

Однак другий ступінь дисоціації сірководневої кислоти у воді надзвичайно слабкий. Тому концентрація вільних сульфід-іонів S²⁻ у звичайних водних розчинах H₂S дуже мала. Цей приклад показує, що безоксигенові кислоти можуть відрізнятися не лише силою, а й кількістю протонів, які здатні передавати.

H₂S другий ступінь дисоціації

Безоксигенові кислоти відрізняються властивостями

Безоксигенові кислоти відрізняються властивостями

Хлоридна кислота широко використовується в хімічній промисловості, для очищення металевих поверхонь і добування хлоридів. Фторидна кислота здатна реагувати зі склом, тому її не зберігають у звичайному скляному посуді. Сірководень H₂S — надзвичайно токсичний газ, а його водні розчини потребують обережного поводження. Особливо небезпечною є також ціанідна кислота HCN, яка може спричинити тяжке отруєння навіть у невеликих кількостях.

Сила і небезпечність кислоти

Сила і небезпечність кислоти

Важливо не плутати силу кислоти з її небезпечністю. Наприклад, HF належить до слабких кислот, але може спричиняти глибокі хімічні ураження тканин і небезпечні системні отруєння. Отже, слабка кислота зовсім не обов’язково є безпечною. Сила кислоти характеризує її здатність передавати протони за певних умов, а токсичність і небезпечність залежать також від інших властивостей речовини.

Додаткову інформацію дивись на сторінці “Шкільна хімія“.

Прокрутка до верху