Галій — дивовижний метал, який плавиться просто в долоні! Розповідаємо про властивості, відкриття, застосування та найнезвичайніші факти про хімічний елемент №31 — Галій (Ga).
Уявіть собі метал, який може розплавитися просто у вашій долоні. На вигляд він нагадує срібло, але від тепла людської руки перетворюється на блискучу рідину. А ще його сполуки використовують у світлодіодах, лазерах, сонячних батареях і сучасній електроніці. Знайомтеся — Галій, один із найнезвичайніших металів періодичної таблиці!
1. Будова атома Галію
Галій — хімічний елемент із порядковим номером 31. Він розташований у четвертому періоді, тринадцятій групі періодичної таблиці, одразу після Цинку. Його символ — Ga, відносна атомна маса — приблизно 69,72.
Ядро атома містить 31 протон, а нейтральний атом має 31 електрон. У природі існують два стабільні ізотопи: Галій-69, який становить приблизно 60,1%, і Галій-71 — близько 39,9%. Їхні ядра містять відповідно 38 і 40 нейтронів.
Електронна конфігурація Галію — [Ar] 3d¹⁰ 4s² 4p¹. За оболонками електрони розподіляються так: 2, 8, 18, 3. На зовнішньому енергетичному рівні перебувають три електрони, тому найхарактерніший ступінь окиснення Галію — +3, хоча трапляється і +1.
2. Метал, який плавиться в руці
Галій — сріблясто-білий метал із легким блакитним відтінком. У твердому стані він досить крихкий, а його густина становить приблизно 5,9 грама на кубічний сантиметр.
Але головна особливість Галію — температура плавлення лише 29,76 °C! Тому невеликий шматочок металу справді може розплавитися від тепла долоні. Водночас кипить він приблизно за 2204 °C. Отже, Галій може залишатися рідким у величезному температурному інтервалі — понад дві тисячі градусів.
Ще дивовижніше, що під час затвердіння Галій збільшує свій об’єм приблизно на 3%. Більшість металів, навпаки, стискаються. Причина — особлива кристалічна структура: у твердому Галії атоми розташовані менш щільно, ніж у рідкому. Тому його не можна заморожувати в повністю заповненій жорсткій посудині — вона може тріснути.
Галій також здатний залишатися рідким за температури нижчої від точки плавлення. Це явище називається переохолодженням. Якщо немає центрів кристалізації, рідина може довго не затвердівати. Але достатньо додати маленький кристал твердого Галію, щоб запустити процес кристалізації.
3. Хімічні властивості
На повітрі поверхня Галію вкривається тонкою оксидною плівкою, яка уповільнює подальше окиснення. За нагрівання метал реагує з киснем:
4Ga + 3O₂ → 2Ga₂O₃.
Утворюється оксид Галію(III), який має амфотерні властивості, тобто може реагувати і з кислотами, і з лугами.
Наприклад, із хлоридною кислотою:
Ga₂O₃ + 6HCl → 2GaCl₃ + 3H₂O.
А у водному розчині натрій гідроксиду утворюється розчинний гідроксокомплекс:
Ga₂O₃ + 2NaOH + 3H₂O → 2Na[Ga(OH)₄].
Сам Галій також може розчинятися в кислотах, а за відповідних умов реагувати із сильними лугами з виділенням водню:
2Ga + 2NaOH + 6H₂O → 2Na[Ga(OH)₄] + 3H₂↑.
Перебігу реакцій може перешкоджати захисна оксидна плівка. За хімічними властивостями Галій має чимало спільного з Алюмінієм, розташованим над ним у періодичній таблиці.
4. Елемент, існування якого передбачили
Історія відкриття Галію — один із найвідоміших прикладів передбачувальної сили періодичного закону.
У 1871 році Дмитро Менделєєв залишив у своїй таблиці місце для невідомого елемента, який назвав екаалюмінієм. Він передбачив його приблизну атомну масу, густину та хімічні властивості.
У 1875 році французький хімік Поль-Еміль Лекок де Буабодран досліджував спектр цинкової руди — сфалериту. Він помітив дві характерні фіолетові спектральні лінії, які не відповідали жодному відомому елементу. Так було відкрито Галій.
Назву елемент отримав на честь Галлії — латинської назви території, історично пов’язаної з Францією. Існує також версія про прихований натяк на прізвище відкривача: латинське gallus означає «півень», як і французьке le coq. Проте це лише історична інтерпретація.
Особливо цікава історія з густиною нового металу. Спочатку її визначили приблизно як 4,7 грама на кубічний сантиметр. Але розрахунки показували, що значення має бути ближчим до 5,9. Після додаткового очищення Галію вимірювання підтвердили цей прогноз!
Це стало блискучим підтвердженням періодичного закону.
5. Де знаходять і як добувають Галій?
Галій не утворює великих промислових покладів власних багатих руд. Він розсіяний у земній корі, де його середній вміст становить приблизно 19 міліграмів на кілограм породи.
Найчастіше Галій супроводжує Алюміній і Цинк. Основними промисловими джерелами є боксити та деякі цинкові руди.
Під час перероблення бокситів за процесом Баєра частина Галію переходить у лужний розчин. Звідти його вилучають спеціальними методами, зокрема йонним обміном та електрохімічними технологіями.
Після цього метал очищують. Для напівпровідникової промисловості потрібен Галій надзвичайно високої чистоти — 99,9999% і навіть більше. Адже навіть невелика кількість домішок може впливати на властивості електронних матеріалів.
6. Чому Галій такий важливий для електроніки?
Найбільшу цінність мають не сам метал, а його сполуки з Арсеном, Нітрогеном і Фосфором. Вони утворюють напівпровідники з особливими електричними та оптичними властивостями.
Арсенід Галію GaAs застосовують у високочастотній електроніці, лазерах, мікрохвильових пристроях і сонячних елементах. Завдяки особливостям електронної структури він може ефективно перетворювати електричну енергію на світло і навпаки. Саме тому арсенід Галію важливий для оптоелектроніки.
Нітрид Галію GaN став одним із ключових матеріалів сучасних світлодіодів. Зокрема, сині світлодіоди на основі нітриду Галію та споріднених сполук зробили можливим створення ефективного білого світлодіодного освітлення.
За розроблення ефективних синіх світлодіодів у 2014 році Ісаму Акасакі, Хіросі Амано та Сюдзі Накамура отримали Нобелівську премію з фізики.

Але нітрид Галію потрібен не лише для освітлення. Він витримує високі електричні поля, а транзистори на його основі здатні швидко перемикатися й ефективно перетворювати електроенергію.
Саме тому GaN-технології використовують у компактних зарядних пристроях, блоках живлення та телекомунікаційному обладнанні.
Галій допомагає і космічній енергетиці. У багатоперехідних сонячних елементах застосовують кілька напівпровідникових шарів, кожен із яких поглинає певну частину сонячного спектра. Це дозволяє ефективніше використовувати сонячне випромінювання.
Такі батареї встановлюють на супутниках і космічних апаратах, де особливо важливі ефективність та надійність.
7. Рідкі сплави та небезпечна властивість
Галій утворює сплави з Індієм та Оловом, які можуть залишатися рідкими за кімнатної температури. Один із найвідоміших — галінстан.
Подібні сплави використовують у спеціальних термометрах, системах теплопередачі та дослідженнях гнучкої електроніки.
Але Галій має і небезпечну особливість. Рідкий метал здатний проникати вздовж меж зерен Алюмінію та різко знижувати його механічну міцність. Через це алюмінієва деталь може стати крихкою й зруйнуватися під навантаженням.
Тому експериментувати з Галієм на відповідальних металевих конструкціях категорично не можна.
8. Галій у медицині та його безпека
Галій застосовують навіть у медичній діагностиці. Радіоактивний ізотоп Галій-68 використовують у позитронно-емісійній томографії для виявлення певних пухлин та дослідження процесів в організмі. А Галій-67 історично застосовували в ядерній медицині.
Водночас Галій не вважається життєво необхідним елементом для людини.
Металевий Галій має відносно невисоку гостру токсичність, але це не означає, що він абсолютно безпечний. Його не можна ковтати, а під час роботи з ним слід дотримуватися запобіжних заходів. Токсичність сполук Галію залежить від їхнього складу та хімічної форми.
Інформацію про інші елементи періодичної таблиці дивись на сторінці “БУДОВА АТОМІВ“