Мідь — хімічний елемент із порядковим номером 29, розташований у четвертому періоді, одинадцятій групі періодичної таблиці. Належить до d-елементів, або перехідних металів. Відносна атомна маса Міді — 63,55. Її латинська назва — Cuprum, звідки походить хімічний символ Cu.
У природі Мідь представлена двома стабільними ізотопами: ⁶³Cu та ⁶⁵Cu. Найпоширеніший — ⁶³Cu, на який припадає приблизно 69% природної Міді. Його ядро містить 29 протонів і 34 нейтрони. Решта, близько 31%, припадає на ізотоп ⁶⁵Cu.

У нейтральному атомі Міді навколо ядра перебувають 29 електронів. Електронна конфігурація основного стану — [Ar] 3d¹⁰ 4s¹, а розподіл електронів за оболонками — 2, 8, 18, 1.
Зверніть увагу на цікаву особливість! На відміну від сусіднього Нікелю, Мідь має лише один електрон на зовнішньому енергетичному рівні, а її 3d-підрівень повністю заповнений десятьма електронами. Така конфігурація енергетично вигідніша, ніж умовно очікувана [Ar] 3d⁹ 4s². Найхарактерніші ступені окиснення Міді — +1 і +2, причому у водних розчинах найпоширенішим є +2.
Мідь: фізичні властивості

За фізичними властивостями Мідь — досить м’який, пластичний і ковкий метал характерного червонувато-оранжевого кольору. Її густина становить приблизно 8,96 г/см³, температура плавлення — 1084,6 °C, а кипіння — близько 2562 °C. Мідь легко витягувати в тонкий дріт і прокатувати в листи.
Одна з найважливіших властивостей Міді — надзвичайно висока електропровідність. Серед чистих металів за кімнатної температури вона поступається лише Сріблу, досягаючи приблизно 95% його електропровідності. Але Мідь значно дешевша, тому саме вона стала основним матеріалом для виготовлення електричних проводів.
Мідь також чудово проводить тепло. Її теплопровідність становить приблизно 400 Вт/(м·К), що майже вдвічі перевищує теплопровідність Алюмінію. Завдяки цьому Мідь широко використовують у теплообмінниках, радіаторах і системах охолодження електроніки.
Але чому Мідь має такий незвичайний червонуватий колір? Адже більшість металів сріблясто-білі!
Незвичний колір міді

Річ у тім, що через особливості електронної структури Мідь сильніше поглинає короткохвильову частину видимого світла, зокрема синьо-фіолетову. Тому у відбитому світлі переважають червонуваті й оранжеві відтінки. Отже, характерний колір Міді безпосередньо пов’язаний з електронною будовою металу.
Мідь: хімічні властивості

За хімічними властивостями Мідь належить до порівняно малоактивних металів. За звичайних умов вона не реагує з водою і не витісняє водень із розбавлених неокиснювальних кислот, наприклад хлоридної. Причина полягає в тому, що Мідь розташована в електрохімічному ряді активності після Водню. Тому реакція
Cu + 2HCl → CuCl₂ + H₂
за звичайних умов не відбувається.
Однак це не означає, що Мідь узагалі не реагує з кислотами! Наприклад, під час нагрівання з концентрованою сульфатною кислотою відбувається реакція:
Cu + 2H₂SO₄ → CuSO₄ + SO₂↑ + 2H₂O
Мідь також реагує з нітратною кислотою. Зокрема, концентрована HNO₃ зазвичай окиснює її з утворенням бурого газу NO₂:
Cu + 4HNO₃ → Cu(NO₃)₂ + 2NO₂↑ + 2H₂O

Під час нагрівання на повітрі Мідь реагує з киснем. На її поверхні утворюється чорний оксид міді(II):
2Cu + O₂ → 2CuO
За інших умов можливе утворення червонуватого оксиду міді(I) Cu₂O. Цікаво, що ці два оксиди мають різне забарвлення, оскільки відрізняються складом та електронною структурою.
Особливо цікаві сполуки Міді зі ступенем окиснення +2. Багато з них мають синє або зеленувато-блакитне забарвлення. Наприклад, водний розчин сульфату міді(II) CuSO₄ зазвичай блакитний завдяки гідратованим йонам Cu²⁺.

Якщо додати до нього розчин натрій гідроксиду, утвориться блакитний осад гідроксиду міді(II):
CuSO₄ + 2NaOH → Cu(OH)₂↓ + Na₂SO₄
А тепер нагріємо отриманий осад! Блакитний гідроксид розкладатиметься з утворенням чорного оксиду міді(II):
Cu(OH)₂ → CuO + H₂O

Отже, блакитна речовина перетворюється на чорну, хоча ступінь окиснення Міді залишається незмінним — +2.
Ще одна цікава сполука — мідний купорос, або пентагідрат сульфату міді(II), CuSO₄·5H₂O. Він утворює яскраво-сині кристали. Під час обережного нагрівання кристалогідрат поступово втрачає воду, а його забарвлення змінюється. Безводний CuSO₄ має білий або сірувато-білий колір. Якщо знову додати воду, сполука набуде характерного блакитного забарвлення. Причина — зміна оточення йонів Міді у структурі речовини.
Історія міді
Історія Міді почалася задовго до появи сучасної хімії. Це один із перших металів, які люди навчилися використовувати. Самородну Мідь обробляли ще багато тисяч років тому, а згодом освоїли її виплавляння з руд.
Особливо важливим стало відкриття бронзи — сплаву Міді переважно з Оловом. Бронза твердіша за чисту Мідь і краще підходить для виготовлення багатьох інструментів та зброї. Її поширення стало настільки значущим технологічним кроком, що цілий період історії людства отримав назву бронзової доби.
А звідки походить назва Cuprum? Вона пов’язана з островом Кіпр, який у давнину був важливим центром видобутку Міді. Римляни називали цей метал aes Cyprium — «кіпрський метал». Згодом назва скоротилася до cuprum, звідки й походить символ Cu.
У природі Мідь трапляється як у самородному стані, так і у складі мінералів. Одним із найважливіших промислових джерел є халькопірит CuFeS₂. Серед інших мінералів особливо відомі зелений малахіт Cu₂CO₃(OH)₂ та синій азурит Cu₃(CO₃)₂(OH)₂.
Як отримують мідь

А як отримують чисту Мідь із руди? Спочатку руду подрібнюють і збагачують, найчастіше методом флотації. Потім концентрат піддають металургійній переробці, під час якої видаляють значну частину Сульфуру та Заліза. Так отримують чорнову Мідь із чистотою приблизно 98–99%.
Але для виготовлення якісних електричних проводів цього недостатньо. Тому Мідь додатково очищують електролітичним способом.
Чорнову Мідь використовують як анод, а чисту Мідь — як катод. Під час проходження електричного струму Мідь розчиняється на аноді:
Cu → Cu²⁺ + 2e⁻
А на катоді йони Міді відновлюються:
Cu²⁺ + 2e⁻ → Cu
У результаті отримують метал чистотою близько 99,99%.

А тепер найцікавіше! Під час електролітичного очищення деякі благородні метали, зокрема Срібло й Золото, накопичуються в анодному шламі. Згодом їх можна виділити окремо. Отже, очищення Міді дозволяє отримувати не лише чистий метал, а й цінні дорогоцінні метали!
Де використовують мідь

Сьогодні Мідь широко використовують в електротехніці та електроенергетиці. З неї виготовляють кабелі, обмотки електродвигунів, генераторів і трансформаторів, електричні контакти та друковані плати.
Не менш важливі мідні сплави. Один із найвідоміших — латунь, сплав Міді з Цинком. Вона має жовтувате забарвлення й використовується для виготовлення сантехнічної арматури, музичних інструментів та механічних деталей. Бронза, сплав Міді переважно з Оловом, широко застосовується у виробництві підшипників, втулок, дзвонів і скульптур.
Статуя Свободи зроблена із міді

А тепер пригадайте знамениту Статую Свободи в Нью-Йорку. Чому вона зелена, якщо її зовнішня оболонка виготовлена з Міді?
Спочатку мідні листи мали червонувато-коричневий колір. Але під дією повітря, вологи та атмосферних забруднювачів поверхня металу поступово вкрилася шаром продуктів корозії — патиною. До її складу можуть входити основні карбонати, сульфати та інші сполуки Міді.
Цей шар часто уповільнює подальшу корозію металу. Тому зелений колір Статуї Свободи — не фарба, а результат тривалих хімічних перетворень! Саме завдяки захисній патині мідні покрівлі та архітектурні елементи можуть служити багато десятиліть.
Мідь – антисептик
Ще одна цікава властивість Міді — її антимікробна дія. На мідних поверхнях багато бактерій і деяких вірусів втрачають життєздатність швидше, ніж на пластикових або сталевих. Це пов’язано, зокрема, з дією йонів Міді, які пошкоджують важливі структури мікроорганізмів. Тому мідні сплави використовують для окремих контактних поверхонь у медичних закладах, хоча вони не замінюють звичайної дезінфекції.
Мідь у живій природі
Мідь відіграє важливу роль і в живій природі. Для людини вона є необхідним мікроелементом, який входить до складу низки ферментів, що беруть участь в енергетичному обміні, антиоксидантному захисті та метаболізмі Заліза.
Але особливо цікава роль Міді в перенесенні кисню у деяких тварин! У людини кисень переносить гемоглобін, до складу якого входить Залізо. А в деяких молюсків і членистоногих цю функцію виконує гемоціанін — білок, що містить Мідь. У насиченому киснем стані він має блакитне забарвлення. Тому гемолімфа деяких восьминогів, крабів і мечохвостів може бути блакитною!
І нарешті, Мідь має ще одну важливу перевагу — її можна багаторазово переробляти. Після переплавлення та належного очищення метал зберігає свої основні властивості. Старі кабелі, труби, двигуни й електронні пристрої можуть ставати джерелом Міді для нових виробів. Причому переробка мідного брухту зазвичай потребує значно менше енергії, ніж добування металу з руди.