⚗️ Цинк (Zn) — властивості, застосування та цікаві факти

Цинк (Zn) — хімічний елемент №30, без якого неможливо уявити сучасну промисловість і життя людини! Чому цинк захищає сталь від іржі навіть після пошкодження покриття? Як його використовують у батарейках, сплавах і медицині? Чому цей метал необхідний нашому організму? Розповідаємо про властивості Цинку, історію відкриття, добування, застосування та найдивовижніші факти.

Цинк — хімічний елемент із порядковим номером 30. Він розташований у четвертому періоді, дванадцятій групі періодичної таблиці. Його відносна атомна маса — 65,38.

Цинк: хімічні властивості

Ядро атома Цинку містить 30 протонів, а нейтральний атом має 30 електронів. Кількість нейтронів залежить від ізотопу. Наприклад, у найпоширенішому ізотопі, ⁶⁴Zn, їх 34. У природі існує п’ять стабільних ізотопів Цинку.

Електронна конфігурація Цинку — [Ar] 3d¹⁰ 4s². Розподіл електронів за оболонками: 2, 8, 18, 2.

Його особливість — повністю заповнений 3d-підрівень. У хімічних реакціях атом зазвичай віддає два зовнішні електрони, утворюючи йон Zn²⁺. Тому найхарактерніший ступінь окиснення Цинку — +2.

Цинк: фізичні властивості

За звичайних умов Цинк — сріблясто-білий метал із легким блакитнуватим відтінком. Його густина становить 7,14 г/см³. Він легший за Мідь, але важчий за Алюміній.

Температура плавлення Цинку — 419,5 °C, а кипіння — приблизно 907 °C. Для металу це порівняно низькі значення. Наприклад, Мідь плавиться за температури понад 1084 °C, а Залізо — близько 1538 °C.

За кімнатної температури Цинк відносно крихкий. Проте за нагрівання до 100–150 °C він стає пластичнішим і краще піддається обробці. Цинк проводить тепло й електричний струм, хоча поступається за цими властивостями Міді.

На повітрі поверхня Цинку поступово вкривається тонким захисним шаром продуктів окиснення та взаємодії з вологою й вуглекислим газом. Цей шар сповільнює подальшу корозію металу.

Типові реакції цинку

Типові реакції цинку

За нагрівання Цинк активно реагує з киснем:

2Zn + O₂ → 2ZnO.

Під час горіння утворюється білий дим із дрібних частинок оксиду Цинку. Цікаво, що гарячий ZnO має жовтувате забарвлення, але після охолодження знову стає білим.

З холодною водою Цинк практично не реагує. Однак за високої температури він взаємодіє з водяною парою:

Zn + H₂O → ZnO + H₂↑.

Цинк також реагує з розбавленими неокиснювальними кислотами. Наприклад, із хлоридною кислотою:

Zn + 2HCl → ZnCl₂ + H₂↑.

Утворюються цинк хлорид і водень.

А з розбавленою сульфатною кислотою:

Zn + H₂SO₄ → ZnSO₄ + H₂↑.

Проте з нітратною кислотою реакція відбувається інакше. Оскільки вона є сильним окисником, замість водню утворюються продукти відновлення Нітрогену.

Важлива особливість Цинку — його амфотерність. Він здатний взаємодіяти не лише з кислотами, а й із сильними лугами.

Наприклад, у водному розчині натрій гідроксиду за відповідних умов:

Zn + 2NaOH + 2H₂O → Na₂[Zn(OH)₄] + H₂↑.

Утворюється натрій тетрагідроксоцинкат і виділяється водень.

Амфотерними є також оксид ZnO та гідроксид Zn(OH)₂. Вони реагують як із кислотами, так і з сильними лугами.

Історія цинку

Історія Цинку цікава тим, що людство використовувало його задовго до отримання чистого металу.

Ще в давнину майстри виготовляли латунь — сплав Міді та Цинку. Особливо поширеною вона була в Римській імперії. Для її виробництва нагрівали Мідь разом із деревним вугіллям та цинковмісними мінералами. Пари відновленого Цинку проникали в Мідь, утворюючи сплав.

Але чому давні металурги не могли так само легко отримати чистий Цинк?

Причина — його низька температура кипіння. Під час відновлення руди Цинк переходить у газоподібний стан. Якщо його пари не зібрати й не охолодити без доступу повітря, метал втрачається або знову окиснюється.

Тому виробництво Цинку вимагало спеціальних печей та пристроїв для конденсації парів.

Такі технології існували в середньовічній Індії. Особливо відомий металургійний комплекс у Заварі, де Цинк отримували за допомогою спеціальних реторт.

У Європі важливу роль у дослідженні металу відіграв німецький хімік Андреас Сигізмунд Маргграф. У 1746 році він описав спосіб отримання Цинку з каламіну. Однак в Азії цей метал добували значно раніше.

Цинк у природі

У природі Цинк майже не трапляється у вільному стані. Його середній вміст у земній корі — приблизно 70–80 грамів на тонну порід.

Найважливіша цинкова руда — сфалерит ZnS, який також називають цинковою обманкою. Інші мінерали Цинку — смітсоніт ZnCO₃, цинкіт ZnO та геміморфіт.

Цинкові руди часто залягають разом зі свинцевими, мідними та срібними.

Отримання цинку

Як же сьогодні отримують Цинк?

Спочатку руду збагачують, найчастіше методом флотації. Потім сульфідний концентрат випалюють у присутності кисню:

2ZnS + 3O₂ → 2ZnO + 2SO₂.

Утворений оксид Цинку можна розчинити в сульфатній кислоті:

ZnO + H₂SO₄ → ZnSO₄ + H₂O.

Після очищення розчину Цинк виділяють електролізом. На катоді відбувається реакція:

Zn²⁺ + 2e⁻ → Zn.

Існує й інший спосіб: оксид Цинку відновлюють вуглецем або чадним газом за високої температури, а утворені пари металу конденсують.

Де використовують цинк

Головна сфера застосування Цинку — захист сталі від корозії.

Під час гарячого цинкування сталеві вироби занурюють у розплавлений Цинк. На поверхні утворюється захисне покриття. Так виготовляють оцинковані покрівельні листи, труби, огорожі, автомобільні деталі та інші конструкції.

Але найцікавіше те, що Цинк може захищати сталь навіть тоді, коли покриття подряпане!

Цинк електрохімічно активніший за Залізо. За наявності вологи та електроліту він окиснюється переважно сам, захищаючи відкриту ділянку сталі поблизу пошкодження.

Це називають протекторним, або катодним, захистом. Такий принцип використовують також для захисту корпусів суден, резервуарів і металевих конструкцій у воді.

Ще одна сфера застосування Цинку — виробництво сплавів.

Найвідоміший — латунь. Вона міцна, добре обробляється та має привабливий золотистий колір. Із неї виготовляють сантехнічну арматуру, музичні інструменти, декоративні вироби й деталі механізмів.

Сплави Цинку з Алюмінієм, Магнієм і Міддю використовують для лиття складних деталей. Вони добре заповнюють форми та дозволяють отримувати вироби високої точності.

Цинк також допомагає виробляти електричний струм.

У цинк-вуглецевих батарейках цинковий корпус часто виконує роль анода. У лужних батарейках використовують цинковий порошок.

Під час розряджання Цинк окиснюється, віддаючи електрони, які проходять зовнішнім електричним колом.

У цинк-повітряних батарейках одним із реагентів є кисень із навколишнього повітря. Такі джерела живлення застосовують, зокрема, у слухових апаратах.

Сполуки цинку

Важливе значення мають і сполуки Цинку.

Оксид Цинку ZnO використовують у виробництві гуми, кераміки, фарб і косметичних засобів. Він поглинає та розсіює ультрафіолетове випромінювання, тому входить до складу багатьох сонцезахисних кремів.

Сульфід Цинку ZnS застосовують у люмінофорних матеріалах. За наявності певних домішок він може світитися під дією ультрафіолетового випромінювання або електричного поля. Раніше такі матеріали широко використовували в екранах та світних покриттях.

Цинк як мікроелемент

Але Цинк важливий не лише для промисловості. Він життєво необхідний людині.

У біологічних системах Цинк майже завжди перебуває у формі Zn²⁺. Він необхідний для роботи сотень ферментів, бере участь у синтезі ДНК, поділі клітин, обміні речовин, загоєнні ран та роботі імунної системи.

Особливо цікаві так звані «цинкові пальці» — структурні ділянки білків, у яких йон Цинку підтримує певну просторову форму молекули.

Багато таких білків зв’язуються з ДНК і регулюють активність генів. Отже, Цинк бере участь навіть у керуванні роботою генетичної інформації.

Джерелами Цинку в харчуванні є м’ясо, морепродукти, бобові, горіхи та цільнозернові продукти.

Його нестача може спричиняти порушення росту, ослаблення імунного захисту, погіршення загоєння ран і зміни смакових відчуттів.

Проте надлишок Цинку також небезпечний. Тривале надмірне надходження може порушувати засвоєння Міді. А вдихання свіжоутворених аерозолів оксиду Цинку, наприклад під час зварювання оцинкованих металів, здатне викликати металодимну гарячку.

Ще одна перевага Цинку — можливість багаторазового перероблення. Оцинкована сталь, латунь і цинкові сплави можуть ставати джерелами вторинного металу.

Цинк — це метал, який захищає сталь від корозії, забезпечує роботу батарейок, входить до складу важливих промислових матеріалів і необхідний для нормальної роботи живих клітин.

Інформацію про інші елементи періодичної таблиці дивись на сторінці “БУДОВА АТОМІВ“

Прокрутка до верху