Реакція: несолетворні оксиди та основи: що отримаємо? (8 клас)

Чому несолетворні оксиди CO, NO та N₂O зазвичай не реагують із лугами? 🧪 Порівнюємо CO і CO₂, пояснюємо їхні різні хімічні властивості та з’ясовуємо, за яких умов CO усе-таки може реагувати з NaOH.

За звичайних умов несолетворні оксиди  карбон(II) оксид CO, нітроген(II) оксид NO та нітроген(I) оксид N₂O не вступають із водними розчинами лугів у типові кислотно-основні реакції з утворенням солей.

Але чому? Адже CO і CO₂ складаються з тих самих хімічних елементів і відрізняються лише одним атомом Оксигену. Чому CO₂ реагує з NaOH, а CO за звичайних умов — ні?

1. Чому CO₂ реагує з NaOH?

Чому CO₂ реагує з NaOH

Карбон(IV) оксид CO₂ — це кислотний оксид. У його молекулі зв’язки C=O полярні: Оксиген сильніше притягує спільні електрони, тому на атомі Карбону виникає частковий позитивний заряд. Завдяки цьому Карбон може взаємодіяти з гідроксид-іоном OH⁻.

Як ми вже з’ясували, перший етап можна записати наступним чином:

CO₂ + OH⁻ → HCO₃⁻

Утворюється гідрогенкарбонат-іон. За достатньої кількості NaOH процес може продовжуватися, і сумарне рівняння матиме наступний вигляд:

CO₂ + 2NaOH → Na₂CO₃ + H₂O

Отже, CO₂ проявляє кислотні властивості й реагує з основою. Його електронна будова дозволяє утворювати в лужному середовищі стійкі гідрогенкарбонатні та карбонатні йони.

2. Чому CO поводиться інакше?

Чому CO поводиться інакше

Тепер розглянемо карбон(II) оксид CO. Його молекула складається з одного атома Карбону та одного атома Оксигену. Електронна будова CO суттєво відрізняється від будови CO₂, тому відрізняються і його хімічні властивості.

За звичайних умов CO не проявляє характерних кислотних властивостей. Гідроксид-іони OH⁻ не перетворюють його на кислотний залишок так, як це відбувається з CO₂. Тому CO не вступає зі звичайним водним розчином NaOH у типову кислотно-основну реакцію кислотного оксиду.

Порівняймо також ступені окиснення Карбону:

CO: C(+2)

CO₂: C(+4)

Додатковий атом Оксигену змінює не лише формулу речовини. Змінюються електронна будова, ступінь окиснення Карбону та можливі шляхи хімічних перетворень. Саме тому CO₂ належить до кислотних оксидів, а CO — до несолетворних.

При цьому не слід вважати, що саме ступінь окиснення автоматично визначає тип будь-якого оксиду. Це лише одна з відмінностей між CO та CO₂. Класифікацію визначає сукупність хімічних властивостей речовини.

3. А що відбувається з NO та N₂O?

А що відбувається з NO та N₂O

Подібну ситуацію спостерігаємо серед оксидів Нітрогену. Нітроген(II) оксид NO та нітроген(I) оксид N₂O за звичайних умов не проявляють характерних кислотних властивостей. Тому вони не вступають із водними розчинами лугів у типові кислотно-основні реакції з утворенням солей.

Але якщо змінити склад оксиду, його властивості можуть різко змінитися. Наприклад, нітроген(IV) оксид NO₂ проявляє кислотні властивості й реагує з NaOH:

2NO₂ + 2NaOH → NaNO₂ + NaNO₃ + H₂O

Цікаво, що тут утворюються відразу дві солі — натрій нітрит NaNO₂ і натрій нітрат NaNO₃. У NO₂ Нітроген має ступінь окиснення +4. Під час реакції частина атомів Нітрогену переходить у ступінь окиснення +3, а частина — у +5:

+3 ← +4 → +5

Тобто частина Нітрогену відновлюється, а частина окиснюється. Таке перетворення називають диспропорціонуванням. Для нашої теми головне інше: NO та NO₂ містять ті самі елементи, але мають різний склад і зовсім різні кислотно-основні властивості.

4. Чи означає «несолетворний», що сіль не може утворитися ніколи?

Чи означає «несолетворний», що сіль не може утворитися ніколи

Ні. Це дуже важливе уточнення. Назва «несолетворний оксид» не означає, що така речовина за жодних умов не може брати участі в реакції, продуктом якої буде сіль.

Наприклад, за підвищених температури й тиску CO може реагувати з концентрованим розчином NaOH:

CO + NaOH → HCOONa

Утворюється натрій метаноат HCOONa — сіль метанової, або мурашиної, кислоти. Але це не типова кислотно-основна реакція кислотного оксиду з лугом. Вона відбувається за спеціальних умов і не означає, що CO потрібно віднести до кислотних оксидів.

Отже, назва «несолетворний оксид» описує насамперед поведінку речовини в типових кислотно-основних реакціях. Такі оксиди не проявляють характерних кислотних або основних властивостей і не утворюють солей за звичайними схемами взаємодії кислотних або основних оксидів.

несолетворний оксид

Це хороший приклад важливого правила хімії: якщо характерна реакція за звичайних умов не відбувається, це ще не означає, що речовина взагалі хімічно інертна.

5. Як відрізнити несолетворний оксид від кислотного?

Не можна визначати тип оксиду лише за тим, які елементи входять до його складу. Наприклад, CO і CO₂ містять Карбон та Оксиген, але CO є несолетворним оксидом, а CO₂ — кислотним. Так само NO є несолетворним оксидом, тоді як NO₂ проявляє кислотні властивості.

Класифікація ґрунтується на характерних хімічних властивостях речовини. Кислотні оксиди за відповідних умов реагують з основами з утворенням солей. Несолетворні оксиди не вступають у такі типові кислотно-основні перетворення за звичайних умов.

Водночас не можна робити висновок лише за тим, чи побачили ми швидку реакцію в пробірці. Наприклад, SiO₂ є кислотним оксидом, але реагує з NaOH значно важче, ніж CO₂ або SO₂, і для помітної взаємодії потрібні відповідні умови. Отже, відсутність швидкої реакції ще не доводить, що оксид несолетворний.

6. Порівняймо всі чотири групи оксидів

Тепер ми можемо побачити, навіщо взагалі поділяємо оксиди на основні, кислотні, амфотерні та несолетворні. Така класифікація допомагає передбачати їхню поведінку в кислотно-основних реакціях.

Основний оксид + кислота → сіль + вода

Основні оксиди проявляють основні властивості й реагують із кислотами. З водними розчинами лугів типова кислотно-основна реакція для них зазвичай нехарактерна.

Кислотний оксид + основа → сіль, часто також вода

Кислотні оксиди проявляють кислотні властивості й реагують з основами. З кислотами типова кислотно-основна реакція для них зазвичай нехарактерна.

Амфотерний оксид + кислота → реакція

Амфотерний оксид + сильний луг → реакція

Амфотерні оксиди можуть проявляти різні властивості залежно від середовища. З кислотами вони проявляють основні властивості, а із сильними лугами — кислотні. У водному сильнолужному середовищі ZnO та Al₂O₃ можуть переходити в розчин з утворенням гідроксокомплексів.

Несолетворний оксид + кислота або основа → типова кислотно-основна реакція зазвичай не відбувається

Несолетворні оксиди не проявляють характерних кислотних або основних властивостей. Але це не означає, що вони взагалі не здатні вступати в хімічні реакції.

Головне, що потрібно запам’ятати

CO, NO та N₂O за звичайних умов не вступають із водними розчинами лугів у типові кислотно-основні реакції з утворенням солей. Саме цим вони принципово відрізняються від кислотних оксидів, таких як CO₂, SO₂ або NO₂.

Особливо показове порівняння:

  • CO — несолетворний оксид
  • CO₂ — кислотний оксид

і:

  • NO — несолетворний оксид
  • NO₂ — кислотний оксид

Навіть один додатковий атом Оксигену може суттєво змінити електронну будову та хімічні властивості речовини. Тому за схожими формулами можуть приховуватися зовсім різні речовини.

І нарешті, слово «несолетворний» не означає «хімічно неактивний». Воно означає, що оксид не утворює солей у характерних кислотно-основних реакціях. За інших умов такі речовини можуть вступати в зовсім інші хімічні перетворення.

На цьому ми завершуємо цикл про взаємодію оксидів із водою, кислотами та основами. Тепер класифікація оксидів — це вже не просто чотири назви, які потрібно запам’ятати. Вона дозволяє передбачити, з чим оксид може реагувати, які властивості він при цьому проявляє і чому різні оксиди поводяться по-різному.

Інші хімічні реакції оксидів

  1. Основні оксиди і вода
  2. Кислотні оксиди і вода
  3. Амфотерні оксиди і вода
  4. Несолетворні оксиди і вода
  5. Основні оксиди і кислоти
  6. Кислотні оксиди і кислоти
  7. Амфотерні оксиди і кислоти
  8. Несолетворні оксиди і кислоти
  9. Основні оксиди і основи
  10. Кислотні оксиди і основи
  11. Амфотерні оксиди і основи

Додаткову інформацію дивись на сторінці “Шкільна хімія“.

Прокрутка до верху