Ми вже з’ясували, що основні оксиди можуть реагувати з кислотами з утворенням солі та води. Наприклад, купрум(II) оксид CuO реагує з хлоридною кислотою HCl. А що станеться, якщо замість кислоти взяти основу — наприклад, натрій гідроксид NaOH? Чи зможуть дві речовини з основними властивостями вступити між собою в типову кислотно-основну реакцію?
Щоб відповісти на це питання, спочатку з’ясуємо, чим основний оксид відрізняється від основи. А потім розглянемо, що відбувається на рівні частинок.
1. Основний оксид і основа — у чому різниця?

Основні оксиди — це оксиди, які проявляють основні властивості. До них належать, наприклад, кальцій оксид CaO, магній оксид MgO та купрум(II) оксид CuO. У їхніх формулах немає гідроксид-груп OH.
Основи складаються з катіонів металу та гідроксид-іонів OH⁻. Наприклад, NaOH містить йони Na⁺ та OH⁻, а Ca(OH)₂ — йони Ca²⁺ та OH⁻. Розчинні у воді основи називають лугами. До них належать, наприклад, NaOH і KOH.

Отже, основний оксид і основа відрізняються складом і будовою. Але обидва типи речовин проявляють основні властивості. Саме це визначає їхню поведінку в кислотно-основних реакціях.
2. Чому CuO реагує з кислотою, але не з лугом?

Згадаємо реакцію купрум(II) оксиду з хлоридною кислотою:
CuO + 2HCl → CuCl₂ + H₂O
У водному розчині кислота є джерелом йонів Гідрогену. Для простоти ми позначаємо їх H⁺, хоча у воді вони зв’язані з молекулами води. У спрощеній моделі йони H⁺ взаємодіють з Оксигеном CuO з утворенням води, а йони Cu²⁺ переходять у розчин.
Суть цього перетворення показує скорочене йонне рівняння:
CuO + 2H⁺ → Cu²⁺ + H₂O
Тепер замість кислоти візьмемо водний розчин натрій гідроксиду NaOH. У ньому містяться йони Na⁺ та OH⁻. Але тут немає йонів H⁺, які забезпечували попереднє кислотно-основне перетворення. Тому за звичайних умов CuO не вступає з водним розчином NaOH у типову кислотно-основну реакцію.

Різниця добре помітна, якщо порівняти властивості речовин. CuO — основний оксид, HCl — кислота, а NaOH — основа. У першому випадку взаємодіють речовини з протилежними кислотно-основними властивостями, а в другому CuO і NaOH мають споріднені основні властивості.
3. Чому основний оксид і основа не нейтралізують одне одного?

Під час кислотно-основної взаємодії важливу роль відіграють частинки з протилежними властивостями. Кислота у водному розчині є джерелом H⁺, а луг — джерелом OH⁻. Під час нейтралізації вони взаємодіють з утворенням води:
H⁺ + OH⁻ → H₂O
Основний оксид також має основні властивості. Наприклад, Оксиген у CuO під час реакції з кислотою зв’язує H⁺, унаслідок чого утворюється вода. Саме тому CuO реагує з кислотою. Але OH⁻ також є частинкою з основними властивостями, тому між CuO та OH⁻ за звичайних умов немає типової кислотно-основної взаємодії з утворенням солі та води.
Отже, основний оксид і основа не утворюють кислотно-основної пари, яка нейтралізує одна одну. Тому не можна автоматично записувати для них схему «оксид + основа → сіль + вода». Така схема характерна для інших поєднань речовин.
4. А що станеться з CaO в розчині NaOH?

Тут виникає цікава ситуація. Кальцій оксид CaO — основний оксид, який активно реагує з водою:
CaO + H₂O → Ca(OH)₂
Утворюється кальцій гідроксид, а під час реакції виділяється теплота. У спрощеній моделі можна сказати, що оксид-іон O²⁻ у структурі CaO взаємодіє з молекулою води з утворенням гідроксид-іонів:
O²⁻ + H₂O → 2OH⁻
Цей запис показує суть перетворення. Він не означає, що у водному розчині існують вільні оксид-іони O²⁻. У воді такі частинки відразу взаємодіють з її молекулами з утворенням OH⁻.
А тепер уявімо, що CaO додали не до чистої води, а до водного розчину NaOH. У цьому розчині також є вода, тому CaO може взаємодіяти саме з нею:
CaO + H₂O → Ca(OH)₂
NaOH у цьому рівнянні не витрачається і не є реагентом. Отже, якщо після додавання CaO до розчину NaOH відбуваються зміни, це ще не означає, що CaO прореагував саме з NaOH. Потрібно враховувати, що розчин містить не лише розчинену речовину, а й розчинник — воду.
5. А чи всі основні оксиди поводяться так само?

Ні. CaO реагує з водою, а CuO за звичайних умов із водою не реагує. Тому після внесення цих оксидів у водний розчин NaOH ми можемо спостерігати різну поведінку.
Для CaO можлива реакція з водою з утворенням Ca(OH)₂. Для CuO за звичайних умов не відбувається типової реакції ні з водою, ні з NaOH. Але в жодному з цих випадків ми не маємо типової кислотно-основної реакції основного оксиду саме з лугом.
Це важлива відмінність. Реакція основного оксиду з водою та реакція основного оксиду з основою — не одне й те саме. Якщо речовину додають до розчину і вона змінюється, потрібно з’ясувати, з яким саме компонентом розчину вона взаємодіє.
Головне, що потрібно запам’ятати
Основні оксиди та основи мають споріднені основні властивості. Тому за звичайних умов основні оксиди не вступають із водними розчинами лугів у типову кислотно-основну реакцію з утворенням солі та води.
При цьому деякі основні оксиди можуть реагувати з водою. Наприклад:
CaO + H₂O → Ca(OH)₂
Тому якщо основний оксид змінюється після додавання до водного розчину лугу, потрібно перевірити, чи не реагує він саме з водою. Це зовсім інша хімічна реакція.
Інші хімічні реакції оксидів
- Основні оксиди і вода
- Кислотні оксиди і вода
- Амфотерні оксиди і вода
- Несолетворні оксиди і вода
- Основні оксиди і кислоти
- Кислотні оксиди і кислоти
- Амфотерні оксиди і кислоти
- Несолетворні оксиди і кислоти
- Кислотні оксиди і основи
- Амфотерні оксиди і основи
- Несолетворні оксиди і основи
Додаткову інформацію дивись на сторінці “Шкільна хімія“.