Чому амфотерні оксиди реагують із лугами? 🧪 На прикладах ZnO та Al₂O₃ розбираємо, як утворюються комплексні йони, чим реакції у водному розчині відрізняються від сплавляння з лугом і чому CuO поводиться інакше.
Цинк оксид ZnO та алюміній оксид Al₂O₃ здатні реагувати і з кислотами, і з сильними лугами. Як одна й та сама речовина може проявляти такі різні властивості? Щоб відповісти на це питання, розглянемо, що відбувається з ZnO та Al₂O₃ у сильнолужному середовищі. Тут ми вперше зустрінемося з комплексними йонами, але їхня роль стане зрозумілою, якщо розібрати реакцію на рівні частинок.
1. Що означає амфотерність?

Амфотерність — це здатність речовини проявляти як основні, так і кислотні властивості залежно від того, з чим вона взаємодіє. Наприклад, цинк оксид реагує з хлоридною кислотою:
ZnO + 2HCl → ZnCl₂ + H₂O
У цій реакції ZnO проявляє основні властивості. Йони H⁺ взаємодіють з Оксигеном оксиду з утворенням води, а Цинк переходить у розчин у вигляді Zn²⁺. Скорочене йонне рівняння має вигляд:
ZnO + 2H⁺ → Zn²⁺ + H₂O
Але ZnO здатний реагувати і з сильним лугом. У такому середовищі немає надлишку H⁺, натомість є велика кількість гідроксид-іонів OH⁻. Тому реакція відбувається зовсім інакше.
2. Що відбувається з ZnO в розчині NaOH?

У водному розчині натрій гідроксид дисоціює:
NaOH → Na⁺ + OH⁻
У сильнолужному середовищі гідроксид-іони взаємодіють із Цинком у структурі ZnO. За участю води в результаті утворюється розчинний комплексний йон [Zn(OH)₄]²⁻. У ньому атом Цинку оточений чотирма гідроксогрупами.
Сумарне йонне рівняння:
ZnO + 2OH⁻ + H₂O → [Zn(OH)₄]²⁻

Цей запис показує кінцевий результат процесу. Він не означає, що ZnO спочатку обов’язково розпадається з утворенням вільних Zn²⁺, а вже потім до них приєднуються гідроксид-іони OH⁻. У сильнолужному середовищі відбувається перебудова зв’язків, унаслідок якої Цинк переходить із твердої фази в розчин у складі комплексного йона.
Утворений розчинний комплексний йон [Zn(OH)₄]²⁻ називають тетрагідроксоцинкат-іоном. Запам’ятовувати цю довгу назву зараз не обов’язково. Головне зрозуміти: утворення розчинного комплексного йона дає змогу Цинку перейти зі складу твердого ZnO в розчин.
3. Як записати повне рівняння?

У розчині NaOH містяться також йони Na⁺. Комплексний йон [Zn(OH)₄]²⁻ має заряд −2, тому йому відповідають два йони Na⁺. Склад солі можна записати як Na₂[Zn(OH)₄].
Повне рівняння для водного лужного середовища:
ZnO + 2NaOH + H₂O → Na₂[Zn(OH)₄]
Сполуку такого складу називають натрій тетрагідроксоцинкатом. Але у водному розчині не потрібно уявляти окремі молекули Na₂[Zn(OH)₄], що плавають у воді. Розчин містить гідратовані йони, зокрема йони Na⁺ та тетрагідроксоцинкат-іони [Zn(OH)₄]²⁻.
Проте в підручниках можна зустріти й інше рівняння:
ZnO + 2NaOH → Na₂ZnO₂ + H₂O

Це традиційний запис для взаємодії ZnO з лугом під час сплавляння, тобто за інших умов. Тому ці два рівняння не суперечать одне одному: одне описує водне сильнолужне середовище, а інше — взаємодію за високої температури під час сплавляння.
4. Як Al₂O₃ реагує з лугом?

Алюміній оксид Al₂O₃ також є амфотерним. У сильнолужному водному середовищі за відповідних умов він може переходити в розчин з утворенням комплексного йона [Al(OH)₄]⁻. який називають тетрагідроксоалюмінат-іоном.
Сумарне йонне рівняння:
Al₂O₃ + 2OH⁻ + 3H₂O → 2[Al(OH)₄]⁻
У формулі Al₂O₃ є два атоми Алюмінію, тому утворюються два комплексні йони. Якщо врахувати йони Na⁺, повне рівняння можна записати наступним чином:
Al₂O₃ + 2NaOH + 3H₂O → 2Na[Al(OH)₄]
Отже, ZnO та Al₂O₃ у сильнолужному водному середовищі поводяться подібно. В обох випадках метал переходить із твердої фази в розчин у складі гідроксокомплексу.
5. Чому ZnO та Al₂O₃ реагують із лугом, а CuO — ні?
Порівняймо три оксиди: ZnO, Al₂O₃ та CuO. ZnO й Al₂O₃ є амфотерними, а CuO — основним оксидом. Тому їхня поведінка в сильнолужному середовищі відрізняється.
У водному розчині сильного лугу ZnO та Al₂O₃ можуть утворювати стійкі розчинні гідроксокомплекси. Це сприяє переходу Цинку та Алюмінію з твердої фази в розчин. Для CuO за звичайних умов аналогічний процес у водному розчині NaOH нехарактерний.
У шкільній кислотно-основній класифікації здатність ZnO та Al₂O₃ реагувати з лугами розглядають як прояв їхніх кислотних властивостей. На рівні частинок у водному розчині цей процес пов’язаний, зокрема, з утворенням стійких гідроксокомплексів. Саме тому амфотерні оксиди поводяться в сильнолужному середовищі інакше, ніж типові основні оксиди.
6. Чи реагують амфотерні оксиди з будь-якою основою?
Ні. Коли в шкільному курсі говорять про реакції амфотерних оксидів з основами, насамперед мають на увазі сильні луги, наприклад NaOH і KOH. У водному розчині вони створюють високу концентрацію гідроксид-йонів OH⁻, необхідну для утворення відповідних гідроксокомплексів.
Тому не можна автоматично переносити ці рівняння на будь-яку основу. Із того, що ZnO реагує з водним розчином NaOH, не випливає, що він так само реагуватиме з будь-якою нерозчинною або слабкою основою. Для перебігу реакції важливі конкретні речовини, їхня концентрація, температура та інші умови.
Швидкість реакції також може відрізнятися. Наприклад, добре закристалізований Al₂O₃ може реагувати досить повільно. Тому хімічне рівняння показує можливий напрям перетворення, але не означає, що будь-який зразок речовини миттєво прореагує за будь-яких умов.
Головне, що потрібно запам’ятати

Амфотерні оксиди здатні реагувати і з кислотами, і з сильними лугами. Найкраще суть амфотерності видно, якщо порівняти дві реакції одного й того самого оксиду ZnO.
У кислому середовищі оксид цинку проявляє основні властивості.:
ZnO + 2H⁺ → Zn²⁺ + H₂O
У сильнолужному водному середовищі оксид цинку проявляє кислотні властивості, а на рівні частинок процес супроводжується утворенням розчинного гідроксокомплексу.:
ZnO + 2OH⁻ + H₂O → [Zn(OH)₄]²⁻
Отже, амфотерність — це здатність речовини проявляти різні кислотно-основні властивості залежно від хімічного середовища. Один і той самий оксид цинку ZnO у кислоті поводиться як основний оксид, а в сильному лузі — як кислотний.
Інші хімічні реакції оксидів
- Основні оксиди і вода
- Кислотні оксиди і вода
- Амфотерні оксиди і вода
- Несолетворні оксиди і вода
- Основні оксиди і кислоти
- Кислотні оксиди і кислоти
- Амфотерні оксиди і кислоти
- Несолетворні оксиди і кислоти
- Основні оксиди і основи
- Кислотні оксиди і основи
- Несолетворні оксиди і основи
Додаткову інформацію дивись на сторінці “Шкільна хімія“.