Чи справді Архімед вискочив із ванни й побіг голим вулицями з криком «Еврика!»? Розбираємо знамениту легенду про золоту корону царя Гієрона та з’ясовуємо, як за допомогою фізики Архімед міг викрити нечесного ювеліра.
Це, мабуть, одна з найвідоміших історій в усій науці. Давньогрецький учений Архімед сидить у ванні. Раптом його осяює геніальна думка. Він вискакує з води й, навіть не одягнувшись, біжить вулицями Сиракуз із криком: «Еврика! Еврика!» Тобто: «Знайшов!»
З чого все почалось

А почалося все нібито із золотої корони. Правитель Сиракуз Гієрон II замовив майстру золоту корону для храму й передав йому певну кількість золота. Коли роботу закінчили, корона важила рівно стільки, скільки мало важити передане золото. Здавалося б, усе чесно.
Але виникла підозра: майстер міг привласнити частину золота, а втрачену масу компенсувати дешевшим сріблом. Зважити корону ще раз було марно. Якщо частину золота замінили такою самою масою срібла, загальна маса корони залишилася б незмінною. Розплавити корону теж не можна — це вже готовий витвір. І тоді задачу доручили Архімеду.
Архімед у ванній

Саме тут починається легенда. Одного разу, занурюючись у ванну, Архімед помітив, що рівень води піднімається, а якщо посудина наповнена до країв — частина води виливається. Нічого дивного. Але Архімед нібито зрозумів головне: за кількістю витісненої води можна визначити об’єм тіла навіть дуже складної форми. А це вже давало ключ до корони.
Золото надзвичайно щільне. Його густина становить приблизно 19,3 г/см³, тоді як срібла — близько 10,5 г/см³. Тому два предмети однакової маси — один із золота, другий зі срібла — матимуть різний об’єм. Наприклад, кілограм золота займає приблизно 52 см³, а кілограм срібла — близько 95 см³. Майже вдвічі більше.

Отже, якщо майстер замінив частину золота сріблом, але зберіг ту саму масу корони, її об’єм мав стати більшим, ніж об’єм чистого золота такої самої маси. А значить — корона мала витіснити більше води. Саме такий спосіб описав римський архітектор Вітрувій. За його розповіддю, Архімед узяв кількість чистого золота тієї самої маси, що й корона, а також таку саму за масою кількість срібла.

Потім він по черзі занурював золото, срібло й корону в посудину, наповнену водою до країв, і визначав, скільки води витісняє кожен предмет. Срібло витіснило найбільше води, золото — найменше, а корона — більше, ніж чисте золото тієї самої маси. Отже, вона не могла складатися лише із золота. Майстра було викрито.

Еврика
І саме після здогадки у ванні Архімед, за словами Вітрувія, настільки зрадів, що вискочив назовні голим і побіг додому, вигукуючи: «Еврика! Еврика!» Чудова історія. Є лише одна проблема. Ми не знаємо, чи вона справді сталася саме так.
Архімед жив у III столітті до нашої ери, а Вітрувій записав цю історію приблизно через два століття. У збережених працях самого Архімеда розповіді про корону немає. Тому ванна, оголений учений і знамените «Еврика!» цілком могли бути деталями, якими історія обросла за багато поколінь. Але є ще цікавіше питання: чи можна взагалі було надійно викрити майстра способом, який описав Вітрувій?
У принципі — так. На практиці — це не так просто. Різниця в об’ємах могла бути порівняно невеликою, а отже, потрібно було дуже точно визначити кількість витісненої води. Краплі залишаються на стінках посудини й на самому предметі, поверхня води утворює меніск, діє поверхневий натяг. Усе це створює похибки.
Гіпотеза Галілея або гідростатичне зважування

Саме тому через багато століть Галілео Галілей засумнівався, що такий видатний знавець механіки, як Архімед, користувався настільки неточним методом. У молодості Галілей навіть написав невелику працю «La bilancetta» — «Маленькі терези», у якій запропонував значно витонченіший спосіб перевірки корони. Гідростатичне зважування. І ось тут починається справжня фізика.

Підвісимо корону до терезів і визначимо її вагу в повітрі. А тепер, не знімаючи її з терезів, повністю зануримо у воду. Її видима вага зменшиться. Справжня маса корони, звичайно, нікуди не зникла. Просто вода діє на занурене тіло виштовхувальною силою.
Це і є знаменита архімедова сила. Її величина дорівнює вазі рідини, витісненої зануреною частиною тіла. Сам принцип Архімед сформулював у своїй праці «Про плаваючі тіла». І тепер викрити підробку можна набагато точніше.
Беремо корону і шматок чистого золота однакової маси. У повітрі вони врівноважують одне одного. А тепер занурюємо їх у воду. Якщо корона зроблена з чистого золота, за однакової маси вона повинна мати такий самий об’єм, як і еталонне золото. Отже, обидва тіла витіснять однакову кількість води й зазнають однакової виштовхувальної сили. Рівновага збережеться.
А якщо частину золота замінили сріблом, корона матиме більший об’єм. Вона витіснить більше води, тому на неї діятиме більша виштовхувальна сила. І рівновага терезів порушиться.

Ось у чому краса цього способу: у повітрі терези порівнюють масу, а вода дозволяє виявити різницю в об’ємах. Не потрібно збирати краплі води, що переливаються через край. Різниця проявляється безпосередньо як різниця сил. Саме такий підхід Галілей вважав набагато точнішим і припускав, що Архімед міг використати щось подібне для розв’язання задачі про корону.

Але важливо розуміти: це реконструкція Галілея, зроблена майже через вісімнадцять століть після Архімеда, а не доказ того, що Архімед справді діяв саме так. Тому в знаменитій історії дивним чином переплелися легенда і справжня наука. Чи справді був епізод із короною Гієрона — достеменно не знаємо. Чи перевіряв її Архімед? Можливо, але сучасного йому опису цієї історії ми не маємо.

Чи знайшов він розв’язок саме у ванні? Не знаємо. Чи біг голим Сиракузами з криком «Еврика!»? Про це нам розповідає лише Вітрувій, який жив приблизно через два століття після Архімеда. А ось у чому сумнівів значно менше: Архімед справді заклав фундамент гідростатики й математично описав, як поводяться тіла в рідині.
Тому, можливо, найцікавіше в історії про «Еврику» — зовсім не голий Архімед. А те, що дві речі можуть однаково важити на терезах — і все одно вода здатна викрити підробку.