Що залишається від кислоти після відокремлення протонів? Чому кислотний залишок має від’ємний заряд і як правильно його визначити? Пояснюємо на простих прикладах HCl, H₂SO₄ та H₃PO₄.
Раніше ми з’ясували, що кислоти здатні віддавати протони H⁺ іншим частинкам. Але виникає цікаве запитання: що відбувається з молекулою кислоти після того, як вона віддала протон? Адже атоми, які входили до її складу, нікуди не зникають. Частина молекули втрачає Гідроген, але решта атомів залишається і утворює нову частинку. Саме з нею пов’язане одне з найважливіших понять неорганічної хімії — кислотний залишок.
Що таке кислотний залишок

Кислотний залишок — це атом або група атомів, що залишаються після відокремлення від молекули кислоти атомів Гідрогену, здатних заміщуватися атомами металів. Але чому його називають саме залишком, а не, наприклад, початком кислоти? Справа зовсім не в тому, де відповідні атоми записані у хімічній формулі — на початку чи наприкінці. Слово «залишок» означає те, що залишається після вилучення певної частини початкової речовини. У нашому випадку ми умовно відокремлюємо від кислоти її кислотні атоми Гідрогену й дивимося, яка частина залишається.
HCl

Візьмемо найпростіший приклад — хлоридну кислоту HCl. Її формула містить один атом Гідрогену та один атом Хлору. Коли молекула HCl передає протон іншій частинці, зв’язок між Гідрогеном і Хлором розривається, а спільна електронна пара залишається біля Хлору. У результаті утворюється негативно заряджений хлорид-іон Cl⁻. Саме Cl⁻ і є кислотним залишком хлоридної кислоти.

Цей процес можна умовно записати так: HCl → H⁺ + Cl⁻. Зліва ми маємо електрично нейтральну молекулу HCl, а справа — дві частинки з протилежними зарядами. Протон H⁺ має заряд плюс один, а хлорид-іон Cl⁻ — мінус один. Сума їхніх зарядів дорівнює нулю, тому закон збереження електричного заряду виконується. Важливо пам’ятати, що цей запис є спрощеною схемою, а у воді протон приєднується до молекул води.
H₂SO₄

Тепер розгляньмо сульфатну кислоту H₂SO₄. Її молекула містить два атоми Гідрогену, один атом Сульфуру та чотири атоми Оксигену. На відміну від HCl, вона здатна віддавати два протони, причому не обов’язково одночасно. Спочатку відокремлюється один протон, і утворюється йон HSO₄⁻. Якщо цей йон віддасть ще один протон, залишиться SO₄²⁻.
Запишемо обидва етапи у спрощеному вигляді: H₂SO₄ → H⁺ + HSO₄⁻, а потім HSO₄⁻ ⇌ H⁺ + SO₄²⁻. Після першого етапу утворюється гідрогенсульфат-іон HSO₄⁻, який ще містить один атом Гідрогену. Після другого — сульфат-іон SO₄²⁻, у складі якого Гідрогену вже немає. У шкільних таблицях кислотних залишків для H₂SO₄ зазвичай наводять саме SO₄²⁻. Це залишок, що відповідає повному відокремленню обох кислотних протонів.

Але звідки береться заряд мінус два? Спочатку молекула H₂SO₄ була електрично нейтральною: сумарний позитивний заряд її атомних ядер урівноважувався сумарним негативним зарядом електронів. Коли від неї відокремився перший позитивно заряджений протон H⁺, решта молекули отримала сумарний заряд мінус один. Після відокремлення другого протона заряд залишку став мінус два. Отже, кожен відданий протон H⁺ зменшує заряд частинки, що залишається, на одну одиницю.

Тут важливо не зробити поширеної помилки. Кислотний залишок SO₄²⁻ не отримує два зайві електрони з навколишнього середовища під час відокремлення протонів. Електрони, які раніше брали участь у зв’язках із Гідрогеном, залишаються в частинці, що утворилася. Тому після втрати двох позитивно заряджених протонів вона має сумарний від’ємний заряд. Саме так із нейтральної молекули може утворитися негативно заряджений кислотний залишок.
H₃PO₄

А тепер візьмемо ортофосфатну кислоту H₃PO₄. У її молекулі три атоми Гідрогену, які можуть послідовно відокремлюватися у вигляді протонів. Після втрати першого протона утворюється H₂PO₄⁻, після другого — HPO₄²⁻, а після третього — PO₄³⁻. Отже, одна кислота може утворювати декілька різних йонів залежно від того, скільки протонів вона віддала. При цьому кожен наступний етап відбувається зі своєю легкістю, а у водному розчині між відповідними частинками можуть встановлюватися рівноваги.
Умовно послідовність можна показати так: H₃PO₄ → H₂PO₄⁻ → HPO₄²⁻ → PO₄³⁻. Це скорочена схема послідовного утворення аніонів, а не повні хімічні рівняння. Кожна стрілка означає віддавання одного протона H⁺, а не просто механічне зникнення атома Гідрогену. Після повного відокремлення трьох протонів утворюється ортофосфат-іон PO₄³⁻. Саме його зазвичай записують як кислотний залишок ортофосфатної кислоти. Зверніть увагу: кількість атомів Оксигену та Фосфору на всіх етапах залишається незмінною.

Тепер ми можемо встановити важливу закономірність. Якщо нейтральна молекула кислоти віддає один протон, утворений залишок матиме заряд мінус один. Якщо два — мінус два, якщо три — мінус три. Тому для багатьох поширених неорганічних кислот заряд повністю депротонованого залишку можна визначити за кількістю атомів Гідрогену, здатних відокремлюватися у вигляді протонів. Наприклад, HNO₃ утворює NO₃⁻, H₂CO₃ — CO₃²⁻, а H₃PO₄ — PO₄³⁻.
CH₃COOH

Проте тут є важливе уточнення: рахувати потрібно не будь-які атоми Гідрогену, а лише ті, які кислота здатна віддавати як протони у відповідних реакціях. Наприклад, молекула оцтової кислоти CH₃COOH містить чотири атоми Гідрогену. Але за звичайних умов кислотні властивості проявляє насамперед атом Гідрогену в групі —COOH. Тому після його відокремлення утворюється ацетат-іон CH₃COO⁻ із зарядом мінус один, а не мінус чотири. Це ще раз показує, чому не можна визначати заряд кислотного залишку простим підрахунком усіх атомів Гідрогену без урахування будови речовини.
Кислотний залишок — це частина молекули кислоти

Може виникнути ще одне запитання: якщо кислотний залишок — це частина молекули кислоти, то чи обов’язково він існує лише після її розпаду? Ні, відповідні атоми або групи атомів входять також до складу багатьох інших речовин, зокрема солей. Наприклад, у натрій хлориді NaCl містяться йони Na⁺ і Cl⁻, а в натрій сульфаті Na₂SO₄ — йони Na⁺ та SO₄²⁻. Хлорид-іон і сульфат-іон у цих солях відповідають кислотним залишкам HCl та H₂SO₄. Але це не означає, що кожна сіль обов’язково утворилася безпосередньо з відповідної кислоти.

Саме тут стає зрозуміло, чому поняття кислотного залишку настільки важливе. Воно допомагає встановлювати зв’язок між складом кислот і солей та правильно складати їхні формули. Наприклад, якщо ми знаємо, що сульфат-іон має заряд 2−, то для утворення електрично нейтральної сполуки з йонами Na⁺ потрібно два йони Натрію. Тому формула натрій сульфату — Na₂SO₄, а не NaSO₄. Докладно правила складання формул солей ми розглянемо пізніше, але вже зараз бачимо, навіщо потрібно знати заряд кислотного залишку.
Визначаймо залишки кислот

А тепер спробуймо самостійно визначити залишки трьох кислот. Перша — HBr, друга — H₂S, третя — HNO₃. У HBr один кислотний атом Гідрогену, тому після його відокремлення залишається Br⁻. У H₂S два такі атоми, тому після повного відокремлення протонів утворюється сульфід-йон S²⁻. А з HNO₃ утворюється нітрат йон NO₃⁻, оскільки ця кислота може віддати один протон.

Зверніть увагу, що кислотний залишок не обов’язково складається з кількох атомів. У HCl це один атом Хлору у вигляді йона Cl⁻, а в H₂S — один атом Сульфуру у вигляді S²⁻. Натомість у H₂SO₄ кислотний залишок SO₄²⁻ складається з п’яти атомів, а в H₃PO₄ залишок PO₄³⁻ — також із п’яти. Тому слово «залишок» нічого не говорить про кількість атомів у його складі. Воно лише вказує на походження цієї частинки від відповідної кислоти після відокремлення кислотних атомів Гідрогену.
Підсумок

Отже, кислотний залишок — це не початок і не кінець хімічної формули, а частина складу кислоти, яка залишається після відокремлення її кислотних атомів Гідрогену. У звичайних прикладах, які ми розглянули, повністю депротонований залишок має від’ємний заряд, модуль якого дорівнює кількості відданих протонів. Саме тому з HCl утворюється Cl⁻, з H₂SO₄ — SO₄²⁻, а з H₃PO₄ — PO₄³⁻. Знаючи цю закономірність, ми можемо не лише визначати формули кислотних залишків, а й краще розуміти склад солей.
Додаткову інформацію дивись на сторінці “Шкільна хімія“.