❄️Вілсон Бентлі – людина, яка все життя шукала дві однакові сніжинки

Вілсон Бентлі і його дивовижна історія вивчення сніжинок. Дізнайтесь про звичайного фермера, який присвятив життя фотографуванню сніжинок і відкрив світові їхню неймовірну красу!

Чи замислювалися ви коли-небудь, скільки сніжинок падає на Землю протягом однієї зими? Мільярди? Трильйони? Насправді їхня кількість настільки величезна, що навіть важко уявити. І серед цього неймовірного розмаїття крижаних кристалів надзвичайно складно знайти два абсолютно однакові.

А тепер уявіть людину, яка присвятила майже все своє життя тому, щоб роздивлятися, фотографувати й порівнювати звичайні сніжинки. Не заради розваги, а тому, що була переконана: у цих крихітних кристалах прихована дивовижна краса та важливі таємниці природи.

Знайомтесь, Вілсон Бентлі

Цю людину звали Вілсон Бентлі. Він не був професором університету, не працював у великій науковій лабораторії й не мав академічної освіти. Він був звичайним американським фермером. Але саме його фотографії допомогли світові по-новому поглянути на звичайний сніг.

Вілсон Бентлі народився 1865 року в невеликому містечку Джеріко, у штаті Вермонт. Зими там були довгими й сніжними, а маленький Вілсон із дитинства захоплювався природою. Особливо його цікавили сніжинки.

Коли хлопчикові було п’ятнадцять років, мати подарувала йому мікроскоп. І перед ним відкрився зовсім інший світ! Те, що неозброєним оком здавалося звичайною білою порошинкою, під збільшенням перетворювалося на дивовижну геометричну конструкцію.

Одні сніжинки нагадували шестипроменеві зірки. Інші були схожі на мереживні квіти, крихітні пластинки або фантастичні дерева з численними гілочками. І майже кожна мала власний неповторний візерунок!

Але виникла проблема. Намалювати таку красу було надзвичайно складно. Сніжинки швидко змінювалися, танули або випаровувалися, а найтонші деталі їхньої будови неможливо було точно відтворити олівцем.

Як Вілсон Бентлі почав фотографувати сніжинки

Тоді юний дослідник вирішив їх фотографувати. Сьогодні для цього достатньо смартфона з відповідною оптикою. Але наприкінці XIX століття фотографія була складним заняттям, а мікрофотографія — тим більше.

Бентлі знадобилося кілька років експериментів, щоб навчитися поєднувати фотокамеру з мікроскопом. Він працював у холодному приміщенні, ловив сніжинки на темну поверхню, обережно переносив їх під об’єктив і намагався зробити знімок раніше, ніж кристал змінить свою форму.

15 січня 1885 року, коли Вілсону було лише дев’ятнадцять, він нарешті отримав успішну мікрофотографію снігового кристала. Це був один із перших таких знімків в історії фотографії.

Згодом його колекція зростала. За життя Бентлі створив понад п’ять тисяч фотографій снігових кристалів. У 1931 році вийшла його знаменита книга «Snow Crystals», яка містила понад дві тисячі зображень.

Чому сніжинки настільки дивовижно різні

Чому сніжинки настільки дивовижно різні

Але найцікавіше починається тоді, коли ми ставимо запитання: чому сніжинки взагалі мають такі дивовижні форми? Почнемо з того, що сніжинка — це не просто замерзла краплина води. Більшість снігових кристалів утворюється безпосередньо з водяної пари в холодних хмарах. Молекули води приєднуються до крихітного зародка льоду. Поступово кристал росте, набуваючи певної геометричної форми.

Чому у сніжинки 6 променів

Чому у сніжинки 6 променів

І ось тут виникає перша загадка. Чому сніжинки так часто мають саме шість променів? Чому не п’ять, не сім і не вісім? Відповідь прихована в будові молекул води та способі їхнього розташування у кристалі льоду. Кожна молекула води складається з одного атома Оксигену та двох атомів Гідрогену. Молекули взаємодіють між собою завдяки водневим зв’язкам. У звичайному атмосферному льоді вони формують упорядковану кристалічну структуру з шестикутною симетрією. Саме ця структура визначає основні напрямки росту кристала. Тому багато сніжинок набувають шестикутної форми або утворюють шість променів.

різні сніжинки

Але якщо молекули води однакові й підкоряються тим самим законам природи, чому сніжинки настільки різні? Річ у тім, що кожна сніжинка проходить власний шлях крізь атмосферу. Уявіть крихітний кристал, який народився високо в хмарі. Спочатку він потрапляє в область із певною температурою та вологістю. Тут його промені ростуть одним способом. Потім повітряні потоки переносять його в іншу частину хмари, де умови змінюються. І кристал починає рости інакше!

види сніжинок

За одних температур і рівнів вологості утворюються тонкі пластинки. За інших — довгі голки, стовпчики або складні розгалужені зірки. Особливо цікаво, що шість променів однієї сніжинки зазвичай перебувають майже в однакових умовах. Тому вони можуть рости дуже схожими один на одного.

як формується сніжинка

Виходить дивовижна річ: сніжинка немовби записує історію своєї подорожі крізь хмару. Кожна зміна температури та вологості залишає слід у її формі. Саме тому складні снігові кристали можуть мати настільки різноманітні візерунки.

Чи існують дві однакові сніжинки?

Чи існують дві однакові сніжинки?

А тепер найвідоміше запитання: чи правда, що у світі не існує двох однакових сніжинок? Це твердження часто пов’язують саме з Вілсоном Бентлі. Він уважно порівнював тисячі своїх фотографій і не знаходив абсолютно однакових складних кристалів.

Однак із наукового погляду тут потрібне уточнення.

Прості снігові кристали, наприклад маленькі шестикутні пластинки, можуть мати практично однаковий вигляд. Ба більше, у лабораторних умовах дослідникам вдавалося вирощувати дуже схожі кристали. Але якщо порівнювати великі, складні, розгалужені сніжинки з усіма найдрібнішими деталями їхньої будови, імовірність повного збігу надзвичайно мала.

Тому правильніше сказати так: дві сніжинки можуть бути дуже схожими, але знайти два великі складні кристали з абсолютно однаковою мікроскопічною будовою практично неймовірно.

Чому сніг білий, якщо лід прозорий

Чому сніг білий, якщо лід прозорий

І тут виникає ще одне цікаве запитання. Чому сніг білий, якщо лід прозорий? Адже кожна окрема сніжинка складається з прозорого льоду!

Річ у тім, що сніговий покрив містить величезну кількість кристалів і повітряних проміжків між ними. Світло багаторазово відбивається та заломлюється на межах льоду й повітря, розсіюючись у різних напрямках. Оскільки видиме світло різних кольорів розсіюється снігом приблизно однаково, до наших очей повертається суміш кольорів, яку ми сприймаємо як білу. Отже, сніг білий не тому, що сам лід має білий колір, а через складну взаємодію світла з безліччю маленьких кристалів!

Цінність наукових дослідів Вілсона Бентлі

Цінність наукових дослідів Вілсона Бентлі

А тепер повернімося до Вілсона Бентлі.

Уявіть собі: десятиліттями він виходив у мороз, ловив сніжинки, фотографував їх і знову повертався до роботи. Для багатьох сусідів його захоплення здавалося дивакуватим. Але він продовжував дослідження.

Бентлі не просто створював красиві фотографії. Він систематично спостерігав за формами снігових кристалів, порівнював їх і допомагав дослідникам вивчати залежність між атмосферними умовами та будовою снігу.

Його роботи стали важливим внеском у розвиток досліджень снігових кристалів, а фотографії й сьогодні використовують у науково-популярних виданнях, музеях та освітніх матеріалах.

23 грудня 1931 року Вілсон Бентлі помер від пневмонії у віці 66 років. До останніх років життя він залишався відданим своєму незвичайному захопленню.

Історія Бентлі нагадує нам про одну важливу річ. Велике наукове відкриття не завжди починається в дорогій лабораторії. Іноді для нього потрібні лише допитливість, наполегливість і бажання уважно придивитися до того, що інші вважають звичайним.

Мільйони людей бачили сніжинки задовго до Вілсона Бентлі. Але саме він вирішив показати всьому світові, наскільки дивовижними вони можуть бути.

І наступного разу, коли за вікном почне падати сніг, спробуйте зловити одну сніжинку на темну рукавичку. Можливо, ви побачите маленьку шестипроменеву зірочку, яка формувалася високо в атмосфері, пройшла крізь хмари й подолала довгий шлях, перш ніж опинитися у вас на долоні.

З чого складається сніг

А найцікавіше те, що вся ця неймовірна геометрична краса створена лише з двох хімічних елементів — Гідрогену й Оксигену. Іноді найбільші дива природи настільки маленькі, що ми просто не помічаємо їх під ногами.

Прокрутка до верху