Що таке другий закон Ньютона і як працює знаменита формула F = ma? ⚖️ Чому одні тіла легко розігнати, а інші потребують значно більшої сили? Простими словами, на зрозумілих прикладах пояснюємо, як сила, маса та прискорення пов’язані між собою і чому цей закон керує рухом навколо нас. 🔬
Чому легковий автомобіль може швидко розігнатися, а величезній вантажівці для такого самого прискорення потрібна значно більша сила тяги? Чому одна й та сама сила здатна швидко розігнати маленький предмет, але значно повільніше змінює швидкість важкого тіла? Відповідь на ці запитання дає другий закон Ньютона — один із фундаментальних законів механіки, який пояснює, як сили змінюють рух тіл.
У попередньому випуску ми познайомилися з першим законом Ньютона й дізналися, що тіло зберігає стан спокою або рівномірного прямолінійного руху, якщо рівнодійна всіх прикладених до нього сил дорівнює нулю. Але що відбувається, коли сили перестають врівноважувати одна одну? Швидкість тіла починає змінюватися. А наскільки швидко відбувається ця зміна, пояснює другий закон Ньютона.
Другий закон Ньютона (формулювання)

прискорення тіла прямо пропорційне рівнодійній усіх сил, прикладених до нього, обернено пропорційне його масі та спрямоване в напрямку рівнодійної сили.
У математичному вигляді для тіла з незмінною масою цей закон записують дуже просто: F = ma. Тут F — рівнодійна всіх сил, що діють на тіло, m — його маса, а a — прискорення.

Іншими словами, рівнодійна сила дорівнює добутку маси тіла на його прискорення. Важливо, що сила та прискорення мають не лише величину, а й напрямок, тому ця формула є векторною.
Що таке прискорення

Але що таке прискорення? У повсякденному житті ми зазвичай говоримо, що автомобіль прискорюється, коли починає їхати швидше. У фізиці це поняття значно ширше. Прискорення — це фізична величина, яка показує, як змінюється швидкість тіла за одиницю часу. Причому змінюватися може не лише величина швидкості, а й напрямок руху.
Наприклад, автомобіль рушає з місця й за п’ять секунд набирає швидкість десять метрів за секунду, тобто 36 кілометрів на годину. Його середнє прискорення становить два метри за секунду в квадраті. Якщо прискорення постійне, це означає, що кожної секунди швидкість автомобіля збільшується на два метри за секунду. Саме так фізики описують швидкість зміни швидкості.
А тепер уявіть, що водій натискає на гальма. Автомобіль сповільнюється, але з погляду фізики він також рухається з прискоренням, тільки спрямованим проти його швидкості. Більше того, навіть автомобіль, який рухається по колу з незмінним показником спідометра, має прискорення. Адже він постійно змінює напрямок руху, а для цього теж потрібна сила.
F = ma

Повернімося до нашої формули F = ma. Вона показує дві надзвичайно важливі закономірності.
- По-перше, чим більша рівнодійна сила діє на тіло, тим більше його прискорення.
- По-друге, чим більша маса тіла, тим менше прискорення воно отримує під дією однакової сили.
Саме тому легкий предмет значно простіше розігнати або зупинити, ніж важкий.
Приклади

Розглянемо конкретний приклад. Уявімо невеликий візок масою десять кілограмів, який рухається по горизонтальній поверхні. Ми штовхаємо його із силою двадцять ньютонів. Припустімо, що тертям можна знехтувати, а всі інші сили врівноважені. Тоді, щоб знайти прискорення, потрібно силу поділити на масу: двадцять поділити на десять. Отримуємо два метри за секунду в квадраті.
А тепер збільшимо силу поштовху вдвічі — до сорока ньютонів. Прискорення теж збільшиться вдвічі й становитиме чотири метри за секунду в квадраті. Якщо ж залишити силу двадцять ньютонів, але збільшити масу візка до двадцяти кілограмів, прискорення зменшиться до одного метра за секунду в квадраті. Отже, прискорення залежить від двох величин: рівнодійної сили та маси тіла.

До речі, чому силу вимірюють саме в ньютонах? Цю одиницю назвали на честь Ісаака Ньютона. Один ньютон — це така рівнодійна сила, яка надає тілу масою один кілограм прискорення один метр за секунду в квадраті. Отже, сама одиниця вимірювання сили безпосередньо пов’язана з другим законом Ньютона.
Інертність тіл

Але чому маса впливає на прискорення? Річ у тім, що всі тіла мають властивість, яку називають інертністю. Вона проявляється в тому, що для зміни швидкості тіла потрібна дія сили. Що більша маса, то більша інертність, а отже, тим більша сила потрібна, щоб надати тілу певне прискорення. Саме маса є мірою інертності тіла.

І тут важливо не плутати масу з вагою. Маса характеризує інертність тіла, а вага — це сила, з якою тіло діє на опору або підвіс. Маса не змінюється від того, чи перебуває предмет на Землі, на Місяці або у відкритому космосі. А от вага залежить від умов, у яких перебуває тіло. Тому навіть у стані невагомості масивний предмет зберігає свою інертність: щоб швидко розігнати або зупинити його, потрібна відповідна сила.
Особливість другого закону Ньютона

Є ще одна важлива особливість другого закону Ньютона, яку часто не враховують.
Прискорення визначає не якась одна сила, а рівнодійна всіх сил, що діють на тіло.
Наприклад, якщо дві однакові за величиною сили діють у протилежних напрямках, вони врівноважують одна одну. Рівнодійна дорівнює нулю, а отже, прискорення тіла також дорівнює нулю.
Саме тому предмет може залишатися нерухомим, хоча на нього діють сили. Або рухатися рівномірно й прямолінійно, навіть якщо двигун продовжує працювати. Якщо сила тяги врівноважує сили опору руху, прискорення не виникає. Але щойно рівновага порушується, швидкість починає змінюватися відповідно до другого закону Ньютона.
Цікаво, що цей закон допомагає пояснити навіть вільне падіння тіл. Поблизу поверхні Землі сила тяжіння пропорційна масі тіла. Але й інертність зростає разом із масою. Тому, якщо знехтувати опором повітря, усі тіла падають з однаковим прискоренням — приблизно 9,8 метра за секунду в квадраті. Важкий камінь і легка пір’їна у вакуумі падатимуть однаково.
Історія відкриття
Історія другого закону Ньютона почалася задовго до появи сучасних підручників фізики. Ще Галілео Галілей досліджував рух тіл по похилих площинах і закономірності прискорення. А 1687 року Ісаак Ньютон опублікував знамениту працю «Математичні начала натуральної філософії», у якій сформулював три закони руху. Вони стали основою класичної механіки й дозволили описувати рух тіл за допомогою точних математичних співвідношень.
Щоправда, сам Ньютон сформулював другий закон дещо інакше. Він пов’язував силу зі зміною кількості руху, яку сьогодні називають імпульсом тіла. У сучасному формулюванні рівнодійна зовнішніх сил дорівнює швидкості зміни імпульсу. А знайома нам формула F = ma є окремим випадком цього закону для тіла з незмінною масою в інерціальній системі відліку.
Другий закон Ньютона у нашому житті

Другий закон Ньютона став одним із найважливіших інструментів інженерів. Саме завдяки йому розраховують прискорення автомобілів, рух поїздів, роботу машин, траєкторії польоту ракет і космічних апаратів. Знаючи масу тіла та сили, які на нього діють, можна визначити, як змінюватиметься його рух. А якщо відоме необхідне прискорення, можна обчислити силу, потрібну для його створення.
Звичайно, другий закон Ньютона, як і вся класична механіка, має межі застосування. У звичайному житті він працює надзвичайно точно. Але для тіл, які рухаються зі швидкостями, близькими до швидкості світла, необхідно враховувати теорію відносності. А для опису явищ у світі атомів та елементарних частинок часто потрібна квантова механіка.
Отже, головна ідея другого закону Ньютона дуже проста:
рівнодійна сила надає тілу прискорення, величина якого залежить від сили та маси.
Чим більша рівнодійна сила, тим більше прискорення. Чим більша маса, тим менше прискорення за тієї самої сили. І все це описує коротка формула F = ma, яка стала однією з найвідоміших формул фізики.
Перший закон Ньютона пояснив нам, чому тіло може зберігати свою швидкість без постійної дії сили. Другий показав, як саме сили змінюють цю швидкість. Але залишається ще одне цікаве запитання: якщо ми штовхаємо якийсь предмет, чи штовхає він у відповідь нас? І чому ракета може рухатися навіть у космічному вакуумі, де їй немає від чого відштовхнутися?
Додаткову іноформацію дивись на сторінці “НАШ ВСЕСВІТ“